Олександр Малінін — російський співак, який десятиліттями будував місток до української аудиторії через виконання народних пісень і отримання звання народного артиста України. У березні 2024 року він опублікував заяву, де прямо підтвердив готовність узяти зброю та захищати Росію, якщо знадобиться. Ці слова стали точкою неповернення для багатьох, хто пам’ятав його голос у виконанні «Ой, у лузі червона калина» — пісні, що перетворилася на символ опору. Станом на середину 2026 року Малінін проживає в Німеччині, хоча раніше стверджував, що постійно живе в Москві та сплачує податки в Росії. Його діти виступають в оперному театрі в Лондоні.
Гірка іронія ситуації полягає в тому, що артист, який співпрацював з українськими композиторами та записував цілі альбоми українською, опинився в базі даних «Миротворець» і втратив почесне звання. 22 листопада 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення державних нагород низки осіб, серед яких опинився й Малінін. Українська спільнота сприйняла це як логічний наслідок публічної підтримки агресії. Водночас його сім’я давно пов’язана із Західною Європою: дружина має німецьке громадянство, а нерухомість у Мюнхені придбана ще 2010 року.
Історія Малініна відображає драму багатьох публічних постатей, які балансували між двома світами, а потім зробили вибір під тиском обставин. Вона показує, як особисті зв’язки, кар’єрні інтереси та політична реальність переплітаються під час війни. Для тих, хто тільки починає розбиратися в темі, це приклад того, як митець може стати символом розриву культурних зв’язків. Для просунутих читачів — матеріал для аналізу тиску на артистів у авторитарних режимах і наслідків публічних заяв.
Хто такий Олександр Малінін: кар’єра та зв’язки з Україною
Олександр Миколайович Малінін народився 16 листопада 1958 року в Свердловську (нині Єкатеринбург). Він здобув популярність як виконавець романсів і авторських пісень, а згодом звернувся до народної творчості. У 2004 році Президент Леонід Кучма присвоїв йому звання народного артиста України — визнання за внесок у культурний обмін.
Малінін неодноразово виступав у Києві, Одесі, Криму та інших регіонах. Він добре володів українською мовою й активно включав до репертуару місцеві пісні. Особливо запам’ятовувалися концерти, де звучала «Ой, у лузі червона калина». Співак записав два повноцінні альбоми українською мовою у співпраці з композитором Євгеном Рибчинським. Ці проєкти не були разовими жестами — вони стали частиною його творчого шляху ще до 2014 року.
До повномасштабного вторгнення Малінін не висловлював підтримки анексії Криму чи окупації Донбасу. Він продовжував гастролювати й зберігав контакти з українськими митцями. Така позиція створювала образ артиста, який цінує українську культуру попри російське коріння. Багато слухачів сприймали його як місток між народами, особливо в часи, коли політичні відносини вже погіршувалися.
«Червона калина» та культурний символізм
Пісня «Ой, у лузі червона калина» має глибоке коріння в українській народній традиції. Вона походить із часів Першої світової війни, коли стала популярною серед січових стрільців, а пізніше — у середовищі Української повстанської армії. У 2014–2022 роках вона відродилася як гімн єдності та опору, її співали на Майдані, на фронті й на мирних акціях.
Коли Малінін виконував цю пісню на українських сценах, це сприймалося як жест поваги до місцевої ідентичності. Його голос надавав їй додаткової ваги — професійний, проникливий, з широким діапазоном. Фанати в Україні часто згадували ці виступи як частину особистої культурної пам’яті. Після 2022 року та ж пісня в його виконанні почала викликати протилежні емоції — від розчарування до обурення.
Цей контраст підкреслює, наскільки сильно війна змінила сприйняття навіть давніх творчих зв’язків. Те, що колись об’єднувало, стало нагадуванням про втрачені ілюзії.
Еволюція позиції Малініна: від мовчання до прямої заяви
На початку повномасштабного вторгнення 2022 року Малінін виїхав до Німеччини. Там у нього була нерухомість, а дружина Емма — громадянка цієї країни. Він намагався уникати публічних коментарів про війну. Періодично повертався до Росії для концертів, але зберігав відносну стриманість.
У 2023 році артист дедалі частіше з’являвся в Росії. Російські «z-патріоти» почали критикувати його за відсутність відкритої підтримки так званої «СВО». Депутати Саратовської обласної думи Марія Усова та Роман Грибов публічно дорікали співаку за «сиджіння на двох стільцях» і вимагали чіткої позиції зі сцени.
У березні 2024 року Малінін опублікував пост в Instagram, який став визначальним:
«Я росіянин. Громадянин РФ та Народний артист Росії. Маю державні нагороди. Кавалер двох орденів — Дружби та Пошани. … А щодо СВО, то я в армії служив, присягу приймав і вірний їй досі. Якщо треба буде йти Батьківщину боронити, я готовий.»
Він також заперечив постійне проживання за кордоном і наголосив, що живе в Москві та сплачує податки в Росії. Ця заява миттєво потрапила до бази «Миротворець» з формулюванням про публічну підтримку агресії проти України.
Реакція в Україні та офіційні рішення
Українська реакція була швидкою й однозначною. У листопаді 2024 року указом Президента Володимира Зеленського Малініна позбавили звання народного артиста України. Це рішення стало частиною ширшої кампанії проти осіб, які публічно підтримали війну.
Євген Рибчинський, композитор і поет, з яким Малінін записував українські альбоми, висловив глибоке розчарування. У інтерв’ю наприкінці 2025 року та в травні 2026 року він наголосив, що співак, який щиро захоплювався українським, став ворогом України. Рибчинський зазначив, що діти Малініна живуть і працюють у Лондоні, а сам артист перебуває в Німеччині. «То навіщо йому було ставати ворогом України? Це сильне розчарування», — підкреслив композитор.
Багато українців сприйняли історію Малініна як особисту зраду. Люди, які ходили на його концерти, купували альбоми й співали разом «Червону калину», відчули себе обманутими. Це не просто політична позиція — це розрив емоційного зв’язку, який будувався роками.
Сім’я, місце проживання та суперечності 2026 року
Дружина Малініна Емма володіє клінікою в Мюнхені й давно має німецьке громадянство. Син Микита та інші діти пов’язані з Великобританією — один з них виступає в Королівській опері в Лондоні. За словами Рибчинського, родина фактично дистанціювалася від Росії.
Сам Малінін у 2024 році наполягав, що постійно проживає в Москві. Проте станом на травень 2026 року, за інформацією з інтерв’ю Рибчинського, артист живе в Німеччині. Така невідповідність між публічними заявами та реальним життям родини додає шарів до історії. Вона ілюструє, як публічні фігури іноді змушені балансувати між кар’єрою в Росії та особистими обставинами за кордоном.
Цікаві факти
Ось кілька деталей, які допомагають глибше зрозуміти контекст:
- Малінін записав два повноцінні альбоми українською мовою у співпраці з Євгеном Рибчинським ще до 2014 року — це були не випадкові треки, а системна робота.
- «Червона калина» в його виконанні звучала на сценах України задовго до того, як пісня стала масовим символом опору.
- У 2004 році звання народного артиста України йому присвоїв особисто Леонід Кучма — рідкісне визнання для російського виконавця того періоду.
- Нерухомість у Мюнхені Малінін придбав ще 2010 року — за 12 років до повномасштабного вторгнення.
- У березні 2024 року його заяву в Instagram розібрали російські Z-депутати, які до того критикували артиста за «недостатню підтримку».
- Станом на 2026 рік діти Малініна виступають в оперному театрі в Лондоні й фактично відмежувалися від Росії.
- Після заяви 2024 року Малінін потрапив до бази «Миротворець» і втратив українське звання указом Президента України 22 листопада 2024 року.
Ці факти показують, наскільки довгим і багатошаровим був шлях артиста — від культурного посередника до постаті, чия позиція викликала широке засудження в Україні.
Історія Олександра Малініна продовжує розвиватися. Його концерти в Росії тривають, а родинні зв’язки з Європою залишаються. Для української аудиторії ж головне — не забувати, як голос, що колись дарував тепло через «Червону калину», став частиною іншої, набагато жорсткішої оповіді. Ця сторінка нагадує: під час війни навіть мистецтво не залишається нейтральним.
