Костянтин Темляк — український актор театру та кіно, військовослужбовець підрозділу безпілотних систем «Ахіллес» та волонтер, чий шлях від кримського дитинства до київської сцени та передової став яскравим прикладом поєднання творчості й громадянської позиції. Народжений 6 липня 1993 року в Чернігівській області, з двох років він зростав у Саках на Кримському півострові, а з 2016 року професійно пов’язав життя з Київським академічним драматичним театром на Подолі. Його ролі в стрічках про війну та людські долі, таких як «Кіборги» та «БожеВільні», принесли визнання, а з травня 2024 року актор служить у лавах Збройних Сил України, де сучасні технології безпілотників стають ключем до тактичної переваги.
Паралельно з акторською кар’єрою Темляк з 2022 року займався волонтерством у «Волонтерській сотні» та «Тактичній медицині Північ», а в 2024-му отримав премію «Золота дзиґа» Української кіноакадемії за головну роль у фільмі «БожеВільні», від якої згодом відмовився. У серпні 2025 року колишня партнерка актора — фотограф Анастасія Соловйова — оприлюднила серйозні обвинувачення в домашньому насильстві, психологічному тиску та інших порушеннях, що спричинило широкий суспільний резонанс, коментарі дружини акторки Анастасії Нестеренко та подальші юридичні кроки. У 2026 році Темляк уперше за тривалий час з’явився в соцмережах зі служби на передовій, підтвердивши продовження захисту країни.
Його історія відображає складність сучасної української дійсності, де мистецтво переплітається з війною, а особисті виклики стають предметом публічного дискурсу.
Раннє життя та освіта Костянтина Темляка
Народження в Чернігівській області та переїзд у ранньому віці до Саки сформували особливе світосприйняття майбутнього актора. Кримське дитинство з його морськими пейзажами, багатонаціональним оточенням і культурним розмаїттям дало Темляку відчуття коренів, яке пізніше виявилося в ролях, сповнених внутрішньої сили та вразливості. Після 2014 року, коли півострів опинився під окупацією, вибір на користь України став для багатьох кримчан доленосним, і Темляк обрав шлях через Київ.
У 2016 році він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, майстерню народного артиста України Миколи Рушковського. Вже під час навчання актор почав зніматися: у 2013 році з’явився в мінісеріалі «Метелики» в ролі нареченого. Рушковський, відомий своєю вимогливістю та вмінням розкривати акторський потенціал, побачив у молодому Темляку перспективу — поєднання природної харизми, емоційної глибини та технічної майстерності. Це стало фундаментом для подальшої кар’єри як у театрі, так і в кіно.
Театральна кар’єра Костянтина Темляка в театрі на Подолі
З 2016 року Темляк — актор Київського академічного драматичного театру на Подолі, одного з найдинамічніших київських колективів, відомого сміливими постановками та сучасним поглядом на класику. Театр на Подолі часто звертається до тем ідентичності, свободи та людських стосунків, що ідеально резонувало з temperament актора.
Серед помітних робіт — роль Актора у «Вернісажі на Андріївському» за Валентином Малаховим, де Темляк втілив творчу натуру, роздерту між ідеалами та реальністю. У виставі «Віра, Надія, Любов… (Яма)» за Олександром Купріним він зіграв Соловйова — персонажа, який балансує на межі цинізму та надії. Роль Ванечки у «Зойчиній квартирі» Михайла Булгакова дозволила розкрити комедійний талант і вміння працювати з гротеском. У «ОБЕЖ» Браніслава Нушича Темляк постає як Пан Маркович — художник, чия творчість стає дзеркалом суспільних пороків.
Додаткові ролі в інших колективах, зокрема в Театрі «Сузір’я» та майстерні Рушковського («Віслюк має бути худим», «Антігона», «Танець Делі»), розширили його діапазон. Для початківців важливо розуміти: український театр сьогодні — це не лише розвага, а й простір рефлексії над війною, травмами та стійкістю. Темляк органічно вписався в цей контекст, приносячи на сцену щирість, яка зачіпає глядача глибше за патетику.
Кіноролі Костянтина Темляка: від «Кіборгів» до «БожеВільних»
Кіно стало для Темляка майданчиком, де особисті переживання переплітаються з національною історією. У 2017 році він знявся у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають» Ахтема Сеітаблаєва в ролі Психа — одного з оборонців донецького аеропорту. Стрічка, заснована на реальних подіях 2014–2015 років, показала не романтизовану, а жорстку правду про війну; гра Темляка додала персонажу людяності та внутрішнього конфлікту.
Головну роль Олега Мирославського у серіалі «І будуть люди» (2020) актор зіграв з такою переконливістю, що образ молодого чоловіка, який шукає себе в буремні часи, став одним із найзапам’ятовніших. У «Мишоловці для кота» (2020) він втілив Дмитра Голубєва — персонажа, чия доля круто змінюється під тиском обставин. Фільм «Ми більше ніколи не заблукаємо разом» (2020) та серіал «Жити з Надією» (2021) розкрили його в романтичних і драматичних історіях.
Проривом став 2024 рік: головна роль Андрія Довженка у «БожеВільних» режисера Дмитра Тарасова принесла Темляку «Золоту дзиґу» як найкращому акторові. Стрічка про божевільну реальність, де межа між нормальним і абсурдним стирається, стала дзеркалом воєнного часу. Актор відмовився від нагороди восени 2025 року на тлі скандалу. Інші роботи — «Смак свободи» (роль Тараса), «Малевич», «Евакуація» — демонструють різноманітність: від історичних драм до сучасних серіалів.
Для просунутих читачів: українське кіно останніх років переживає ренесанс, де актори на кшталт Темляка формують нову візуальну мову — чесну, без прикрас, з фокусом на внутрішньому світі людини під час екзистенційної кризи.
| Рік | Назва | Роль |
|---|---|---|
| 2017 | Кіборги. Герої не вмирають | Псих |
| 2020 | І будуть люди | Олег Мирославський (головна) |
| 2020 | Мишоловка для кота | Дмитро Голубєв |
| 2024 | БожеВільні | Андрій Довженко (головна) |
| 2023–2024 | Смак свободи / Малевич | Тарас / Сашко |
Гра Темляка в «БожеВільних» та «Кіборгах» показала, як актор може перетворити особистий біль на сценічну та екранну правду, яка резонує з мільйонами українців.
Волонтерство та служба Костянтина Темляка в ЗСУ
З початку повномасштабного вторгнення Темляк не обмежився сценою. Волонтерська діяльність у медичних та гуманітарних ініціативах переросла у професійну службу: з травня 2024 року він — військовослужбовець батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» (429-й окремий полк безпілотних систем, 92-га окрема штурмова бригада).
Підрозділ «Ахіллес» спеціалізується на розвідці, коригуванні вогню та точкових ударах FPV-дронами та іншими безпілотниками — технологіях, що кардинально змінили сучасну війну. Для початківців: дрони дозволяють завдавати точних ударів на відстані, знижуючи ризики для піхоти та змінюючи баланс сил. Для просунутих: такі підрозділи демонструють асиметричну відповідь України на перевагу противника в живій силі та артилерії.
Темляк поєднував службу з акторством до певного моменту, а після 2025 року публічно підтвердив продовження фронтової роботи. У травні 2026 року він уперше за довгий час з’явився в соцмережах зі служби, зробивши іронічну заяву, яка засвідчила незламність духу.
Служба в «Ахіллесі» стала для Темляка не лише обов’язком, а й продовженням тієї ж місії — захищати простір, де можливе мистецтво та свобода.
Особисте життя Костянтина Темляка та резонансний скандал
Актор одружений з українською акторкою та співачкою Анастасією Нестеренко. Вони побралися під час повномасштабної війни в прифронтовому Харкові — без пишного весілля, у простоті, яка підкреслювала цінність моменту. Нестеренко відома ролями у серіалах «Новенька» та «Прикордонники», а також дуетом з Mélovin.
У серпні 2025 року колишня партнерка Темляка, фотограф Анастасія Соловйова, оприлюднила обвинувачення в багаторічному домашньому насильстві (фізичному та психологічному), сексуальних контактах з неповнолітніми, залежності від алкоголю та наркотиків. Звинувачення набули широкого розголосу, спричинили реакцію колег-акторів, блогерів та громадськості. Дружина актора прокоментувала ситуацію, а згодом, у 2026 році, публічно підтвердила розрив стосунків. У вересні 2025 року Соловйову офіційно визнали потерпілою в кримінальному провадженні. Темляк відмовився від «Золотої дзиґи» саме на тлі цих подій.
Ситуація викликала полярні реакції: від підтримки жертви до закликів не поспішати з висновками до завершення розслідування. Юридичний процес триває, а сам актор продовжує службу. Цей епізод став частиною ширшого суспільного обговорення теми насильства в Україні, де публічні фігури не залишаються поза увагою.
Цікаві факти про Костянтина Темляка
- Відмова від нагороди. У вересні 2025 року Темляк відмовився від «Золотої дзиґи» за роль у «БожеВільних», пояснивши рішення контекстом скандалу — жест, який підкреслив його внутрішній конфлікт між визнанням і відповідальністю.
- Кримське коріння та український вибір. Провівши дитинство в окупованих Саках, актор свідомо обрав українську ідентичність, освіту в Києві та службу в ЗСУ — приклад для тисяч кримчан, які не прийняли анексію.
- Ранні кроки з 2013 року. Перша роль у «Метеликах» з’явилася ще до закінчення університету, що свідчить про ранній талант і наполегливість.
- Весілля на фронті. Одруження з Анастасією Нестеренко відбулося в прифронтовому Харкові без традиційного пишноти — символ стійкості почуттів у найскладніших умовах.
- Служба в «Ахіллесі». Підрозділ, де служить Темляк, використовує сучасні дрони для розвідки та ударів; актор став частиною технологічного прориву української армії.
- Широкий діапазон ролей. Від комедійних персонажів у булгаківських постановках до драматичних образів у воєнних драмах — Темляк демонструє універсальність, рідкісну для молодих акторів.
- Публічна поява 2026 року. Після видалення акаунтів у соцмережах актор повернувся зі служби, підтвердивши, що фронт залишається пріоритетом попри всі обставини.
Кожна з цих деталей додає штрихів до портрета людини, яка живе на перетині мистецтва, війни та особистої відповідальності. Костянтин Темляк продовжує свій шлях, і саме ця незавершеність робить його історію особливо актуальною для всіх, хто цікавиться сучасною Україною — її культурою, захистом та складними людськими долями.
