Віктор Розовий — це не просто ім’я з афіші «Ліги сміху». Це історія львівського хлопця, який спочатку змушував Україну реготати від душі, а потім свідомо став на захист країни в лавах 3-ї окремої штурмової бригади. Його шлях проліг через сцени регіональних ліг, телевізійні проєкти, окопи Бахмута та Херсонщини, а в березні 2024 року — через вибух 120-міліметрової міни за метр від окопу. Важке поранення голови, тривала кома, втрата смаку й нюху, пошкодження обох півкуль мозку — усе це розділило життя на «до» й «після». Сьогодні, попри все, він робить перші самостійні кроки з тростиною й ортезами, редагує гумористичне шоу та готується випустити відверту книгу «Я у таборі F», де без прикрас розповідає про службу, травму, помилки та внутрішнє відновлення.
Його історія зачіпає не лише фанатів комедії. Вона про те, як гумор стає бронею, а потім — інструментом зцілення. Про те, як особисті стосунки витримують або ламаються під тиском війни та тяжкої травми. Про те, як людина, яку лікарі спочатку не сподівалися врятувати навіть на десять днів, через рік уже вчиться ходити заново й планує нову главу життя. Віктор Розовий не приховує складних моментів: зради в минулому, розлучення після 13 років разом, хвилю хейту після відвертого інтерв’ю. Натомість він обирає чесність і продовжує рух уперед.
Сьогодні його Instagram-акаунт об’єднує майже 180 тисяч підписників, а нова книга з обмеженим тиражем і авторськими підписами вже в передзамовленні. Це не просто біографія. Це портрет людини, яка показує: навіть після найважчих випробувань можна знайти сили не лише вижити, а й жити повноцінно, сміятися й надихати інших.
Ранні роки у Львові: футбол, студентські команди та перші жарти
Віктор Розовий народився 9 жовтня 1989 року у Львові, в мікрорайоні Рясне-2. Дитинство минало серед звичайних львівських дворів, де запах кави змішується з ароматом старого каменю, а футбол — це не просто гра, а ціла філософія. Він навчався в Національному університеті «Львівська політехніка», грав за студентську збірну, а коли команда розпалася — перейшов у «Метр сімдесят». Саме там, серед друзів і мрій про сцену, зародилася ідея гумористичної команди.
Разом зі Святославом Антіповим і Дмитром Гояном вони створили «Загорецьку Людмилу Степанівну». Назва — не вигадка. Це реальне ім’я працівниці студентського гуртожитку, яка, за спогадами, стала своєрідним символом тієї епохи. Команда швидко знайшла свій стиль: гострий, часом нецензурний гумор, контрабандистські пісні з гумористичним підтекстом. Їхній YouTube-канал «Kurva matj» зібрав свою аудиторію ще до великого телебачення.
У ті роки Віктор Розовий ще не знав, що гумор стане не лише професією, а й способом переживати майбутні випробування. Львівська школа життя навчила його цінувати щирість і не боятися бути самим собою — навіть коли це означає жартувати про речі, про які інші мовчать.
«Загорецька Людмила Степанівна» та тріумф у «Лізі сміху»
2017 рік став переломним. Команда «Загорецька Людмила Степанівна» вийшла на всеукраїнський рівень у третьому сезоні «Ліги сміху». Разом із молдовською командою «Стоянівка» вони розділили перемогу — рішення суддів було одностайним. Через рік, у 2018-му, на фестивалі в Одесі під керівництвом Станіслава Боклана команда здобула Літній кубок.
Гумор Віктора Розового та його друзів вирізнявся живістю й відсутністю цензури. Вони не боялися торкатися гострих тем, і саме це приваблювало глядачів. «Ліга сміху» тоді була справжнім культурним явищем — платформою, де народжувалися нові зірки українського гумору. Віктор не просто грав на сцені. Він формував стиль, який пізніше допоміг йому триматися на фронті.
Паралельно з’явилися телевізійні проєкти. Участь у «Іграх приколів» на каналі 1+1, ролі у фільмах «Скажене весілля», «Зірконавти», «Країна У 2.0». Він навіть вів шоу разом з Євгенієм Кошовим. Сцена здавалася безмежною. Але 24 лютого 2022 року все змінилося.
Дзвінок совісті: як Віктор Розовий став снайпером 3-ї ОШБр
Ще в 2014 році Віктор хотів піти на фронт, але обставини не дозволили. Це залишило гіркий присмак. Коли почалося повномасштабне вторгнення, сумнівів не було. Наприкінці лютого 2022-го він добровільно записався до полку ССО «Азов», який пізніше реорганізували в 3-тю окрему штурмову бригаду ЗСУ. Пройшов навчання на снайпера й опинився на найгарячіших напрямках — Херсонському та Бахмутському.
Він не лише воював. Разом із побратимами документував події для офіційного YouTube-каналу бригади. Гумор, який раніше розсмішував мільйони, тепер допомагав зберігати психологічну рівновагу в окопах. Страх смерті відступив — або трансформувався в щось інше. Але війна не відпускає нікого безслідно.
21 березня 2024 року: вибух, що пробив шолом і змінив усе
У селі Орлівка під Авдіївкою, під час виконання бойового завдання, 120-міліметрова міна розірвалася за метр від окопу. Уламки пробили шолом, пошкодили праву та частково ліву півкулі мозку. Важке уламкове поранення голови. Операція в лікарні Мечникова в Дніпрі під керівництвом лікаря Андрія Сірка. Видалення уламка. Довга кома. Лікарі спочатку не вірили, що він протримається навіть десять днів.
Віктор втратив відчуття смаку й запаху. За його словами, поранення забрало близько 30 % мозку. Довгі місяці в лікарняному ліжку, потім — крісло колісне. У серпні 2024-го провели ще одну операцію — вставили титанову пластину в череп. Він жартував: «Шрамів не додалось. А заліза в голові побільшало».
Це не просто медична історія. Це момент, коли життя змусило переосмислити все: цінності, стосунки, власні помилки.
Реабілітація: від коми до перших кроків і нової ролі
Квітень 2025 року став символічним. Віктор Розовий зробив перші самостійні кроки — з палицею, в ортезах, які запобігають підвертанню стопи, трохи зігнутий, але сам. Діагноз включав геміпарез, спастичність лівих кінцівок, парез правої стопи, порушення слуху та зорово-просторового сприйняття. Реабілітація тривала і триває досі. Прогрес, за його словами, може тривати постійно — головне не зупинятися.
У жовтні 2024 року він став редактором гумористичного шоу «Ліга сміху. Волонтерський десант» — частина відновлення. Тоді ж зробив символічний удар по м’ячу перед матчем «Рух» — «Карпати». Футбол, з якого все починалося, знову увійшов у життя. Гумор теж повертається, але вже іншим — більш глибоким, вистражданим.
Особисте життя: 13 років разом, розлучення та нові сторінки
З Ольгою Мерзлікіною — моделлю, гумористкою, авторкою YouTube-каналу «Горобина» — вони були разом близько 13 років. Одружилися 8 березня 2024 року у Львові, з чорно-білим дрес-кодом, серед друзів-гумористів. Після поранення Ольга підтримувала чоловіка, ділилася успіхами реабілітації.
Але травма наклала відбиток. У 2025 році пара оголосила про розлучення. Причини — зради з боку Віктора (він зізнався в трьох випадках: один у 2019-му, два під час війни). Було укладено угоду: він виплатив 500 тисяч гривень моральної компенсації (кошти взяв з банку, частково з призначених на реабілітацію). Інтерв’ю з Раміною Есхакзай у серпні 2025-го стало гучним — Віктор відверто говорив про інтимні деталі, стосунки, своє ставлення. Ольга відповіла, звинувативши в аб’юзі.
Віктор публічно наголосив: ніхто нікого не кидав, рішення ухвалили по-дорослому, без бажання лити бруд. Він попросив не розпалювати хейт. Сьогодні в нього нові стосунки — з Яною-Катериною зі Львова. Дівчина публічно підтримала його, заперечила наявність аб’юзу в їхніх стосунках і допомогла пережити хвилю критики.
Ця частина історії болісна для всіх учасників. Вона показує, наскільки складно зберігати стосунки, коли людина проходить через кому, втрату частини себе й радикальну зміну світогляду.
«Я у таборі F»: книга, в якій правда важливіша за комфорт
У лютому 2026 року Віктор Розовий разом із видавництвом Adaptation Books анонсував книгу «Я у таборі F». Обмежений тираж, кожен примірник передзамовлення — з особистим підписом автора. Орієнтовна дата виходу — 20 червня 2026 року.
У книзі — емоційна й водночас гумористична розповідь про службу в 3-й ОШБр, рішення захищати країну, побратимів, страх і силу. Центральна частина — важке поранення березня 2024-го, боротьба за життя, відновлення не лише фізичне, а й внутрішнє. Автор пояснює причини відвертого інтерв’ю, ділиться словами, про які шкодує, і сенсами, які не вдалося донести. Це не героїчна сага. Це чесна історія про помилки, травму та те, як залишатися людиною в найтемніші часи.
Книга вже в передзамовленні. Для багатьох вона стане не просто читанням, а дзеркалом, у якому відображається стійкість сучасної України.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 9 жовтня 1989 | Народження у Львові | Початок шляху львівського хлопця, який любив футбол і жарти |
| 2017 | Перемога в третьому сезоні «Ліги сміху» | Тріумф команди «Загорецька Людмила Степанівна» (разом з «Стоянівкою») |
| 2018 | Літній кубок «Ліги сміху» в Одесі | Закріплення статусу однієї з найяскравіших команд проєкту |
| Кінець лютого 2022 | Добровільний вступ до ЗСУ (Азов → 3 ОШБр) | Снайпер на Херсонському та Бахмутському напрямках |
| 21 березня 2024 | Важке поранення голови під Авдіївкою | Кома, операції, втрата смаку й нюху, пошкодження мозку |
| Квітень 2025 | Перші самостійні кроки | З тростиною та ортезами — символ повернення до життя |
| Лютий–червень 2026 | Анонс і передзамовлення книги «Я у таборі F» | Обмежений тираж із авторськими підписами, орієнтовний вихід 20 червня |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, матеріали сайту 24tv.ua та видавництва Adaptation Books.
- Назва команди «Загорецька Людмила Степанівна» походить від реальної працівниці студентського гуртожитку — Закалюжної Людмили Степанівни. Гумористи вирішили увічнити її ім’я в історії українського комедійного руху.
- Після поранення Віктор втратив відчуття смаку й запаху. Лікарі констатували пошкодження обох півкуль мозку, а сам він жартував про «додаткову заліза в голові» після встановлення титанової пластини.
- У перші дні після поранення лікарі реанімації вважали, що він не протримається й десяти днів. Через рік він уже робив перші кроки самостійно — з палицею та ортезами.
- У жовтні 2024 року Віктор Розовий зробив символічний удар по м’ячу перед матчем «Рух» — «Карпати». Футбол, з якого починалася його історія, знову став частиною життя.
- Книга «Я у таборі F» виходить обмеженим тиражем. Кожен примірник передзамовлення підписаний автором особисто — справжній артефакт для тих, хто хоче зберегти цю історію.
- Віктор ніколи не просить вибачення за свої жарти. Це принцип, який він проніс через сцену, фронт і найскладніші особисті розмови.
- Нова дівчина Яна-Катерина публічно підтримала його під час хвилі хейту й заперечила наявність будь-якого аб’юзу в їхніх стосунках — приклад того, як підтримка близьких допомагає долати найтемніші періоди.
Віктор Розовий продовжує відновлюватися. Він редагує шоу, веде Instagram, спілкується з підписниками й готується до виходу книги. Його історія — це не фінальна крапка. Це жива розповідь про те, як можна впасти дуже низько й усе одно знайти сили піднятися. Про те, як гумор рятує, а чесність лікує. Про те, що навіть після коми й розлучення можна почати нову главу — з новою людиною поруч і з підписаною книгою в руках.
Розмова про таких людей, як він, триває. Бо їхні історії — це частина нашої спільної пам’яті про війну, стійкість і здатність сміятися навіть тоді, коли, здавалося б, уже немає сил.
