Олександр Терен, справжнє ім’я Олександр Миколайович Будько, народився 13 травня 1996 року в Рівному. Він пройшов шлях від звичайного шеф-баристи та спортсмена-аматора до ветерана російсько-української війни, письменника, призера міжнародних змагань і одного з найпомітніших голосів у темі інклюзії. Його історія — це не просто біографія людини, яка втратила ноги. Це розповідь про те, як фізична втрата стала точкою відліку для набуття нової сили, голосу та місії, що впливає на тисячі людей в Україні та за її межами.
Особиста трагедія Терена під час Слобожанського контрнаступу 2022 року перетворилася на каталізатор суспільних змін. Через автобіографічну книгу, YouTube-проєкт про безбар’єрність і публічну діяльність він демонструє: ветерани з інвалідністю — не об’єкти жалю, а повноцінні члени суспільства, здатні творити, кохати, змагатися і вимагати рівних умов. Його досвід руйнує стереотипи про «зламаних героїв» і формує нову культуру сприйняття.
Сьогодні, у 2026 році, Олександр Терен продовжує поєднувати спортивні досягнення, медіа-активність та громадську роботу. Його шлях надихає не гучними гаслами, а конкретними діями: від тестування доступності міст у колясці до здобуття другої вищої освіти та отримання державної нагороди. Це історія впертості, яка стала брендом, і водночас — живий приклад того, як одна людина може зрушити цілу систему уявлень про силу, втрату та відновлення.
Дитинство в Рівному: комплекси, які стали прологом до сили
У Рівному, у звичайній родині, маленький Сашко зіткнувся з першою серйозною перешкодою — вродженою клишоногістю. Деформація м’язів на ікрах змушувала його уникати шортів і коротких штанів, ховати ноги навіть у найспекотніші дні. Ці дитячі комплекси, які здавалися тоді непереборними, згодом набули гіркої іронії. Хлопець, який соромився своїх ніг, через роки втратить їх повністю — і знайде в цьому нову свободу руху та самосприйняття.
Технічна освіта, переїзд до Києва, робота шеф-баристою в столичних закладах — усе це формувало звичайного амбітного хлопця з активною життєвою позицією. Паралельно він опановував графічний дизайн і серйозно займався спортом: пауерліфтингом та єдиноборствами. Тіло для нього завжди було інструментом — спочатку для самовираження та дисципліни, а згодом для виживання. Ця база фізичної та психологічної стійкості відіграла вирішальну роль, коли прийшов час найважчого випробування.
24 лютого 2022: останній день баристи і перший крок до фронту
Ранок 24 лютого для Олександра почався з дзвінка дівчини та звуків вибухів за вікном. Останній робочий день у кав’ярні перетворився на день, коли мирне життя скінчилося назавжди. Він вивіз близьку людину в безпечне місце, зібрав тривожну валізку й одразу вирушив до військкомату. Призначення в IT-війська не влаштувало — хотілося реальної справи. Через добровольчу спільноту та націоналістичні кола він опинився в батальйоні «Карпатська Січ».
Швидко пройшовши шлях від рядового до командира взводу вогневої підтримки другої роти, Терен опинився на Харківщині вже у травні 2022-го. Фронтовий побут, мінометні розрахунки, постійна напруга — усе це описано пізніше в книзі з такою щирістю, що читач відчуває запах пороху та важкість бронежилета. Рішення воювати, попри проблеми зі здоров’ям у мирний час, стало першим проявом тієї самої впертості, яка згодом дала назву його головній книзі.
Бойовий шлях і поранення 24 серпня 2022 року
24 серпня, під час боїв у селі Дмитрівка Оскільської громади, група Терена зайшла в посадку. Ворожий танк на висоті відкрив вогонь. Коли піхота отримала «відбій», а мінометники не могли дістати ціль, втома взяла своє. Олександр почав засинати — і саме в цей момент розрив снаряда позбавив його обох ніг. Земля засипала тіло, але старі двері, що впали зверху, вберегли від повного завалу. Побратими наклали турнікети, надали першу допомогу. Першу ампутацію провели в Барвінковому, подальше лікування — у Харкові та Полтаві.
Батьки дізналися про втрату ніг не від сина, а з соцмереж, де побратими оголосили збір на лікування. Цей момент — один із найболючіших у його історії. Не фізичний біль, а усвідомлення, як важко було б повідомити рідним таку новину. Реабілітація в Україні та подальша поїздка до США на протезування стали початком нового етапу. Через три місяці після поранення він уже стояв на протезах — спортивних, для бігу та кросфіту.
«Ігри Нескорених» та спортивне відродження
Приєднавшись до національної збірної Invictus Games, Терен у вересні 2023 року виступив у Дюссельдорфі (Німеччина). Бронза в плаванні на 50 метрів вільним стилем (клас ISB, час 50,66 секунди), потрапляння до топ-5 у паверліфтингу, участь у баскетболі на візках та регбі — це не просто медалі. Це доказ, що тіло після ампутації може не просто функціонувати, а змагатися на найвищому рівні. У 2025 році українська команда показала другий за історією результат на змаганнях у Ванкувері та Вістлері (Канада).
У січні 2026 року Президент України Володимир Зеленський нагородив Олександра орденом «За заслуги» III ступеня саме за ці спортивні досягнення та утвердження міжнародного авторитету України. Для людини, яка ніколи не просила медалей і відзнак, ця нагорода стала визнанням не лише особистих успіхів, а й символом цілої когорти нескорених воїнів.
Книга «Історія впертого чоловіка»: слова замість ніг
З жовтня 2022 року, ще в лікарняному ліжку, Терен почав писати. Майже рік роботи — і влітку 2023-го з’явився автобіографічний роман «Історія впертого чоловіка». Книга охоплює період від 24 лютого до моменту поранення. Це не суха хроніка боїв, а глибоке занурення в емоції, сумніви, дружбу, страх і віру. Презентації відбулися по всій Україні та за кордоном — у Чехії, на фестивалях, у бібліотеках. Читачі знаходять у тексті не лише фронтову правду, а й потужний мотиваційний заряд: впертість як якість, що рятує життя і робить його осмисленим.
Книга стала для автора терапією. Вона допомогла структурувати пережитий досвід і передати його тим, хто досі не розуміє, що відбувається на війні. Для читачів — це можливість «побувати» в окопах очима людини, яка свідомо обрала цей шлях, маючи всі підстави залишитися цивільним.
«Холостяк» на СТБ: слава, випробування та нова платформа
У 2024 році Олександр став головним героєм 13-го сезону реаліті-шоу «Холостяк». Участь пояснював необхідністю формувати культуру, дружню до ветеранів: показати, що людина з інвалідністю здатна кохати, бути бажаним, будувати стосунки. У фіналі він обрав Інну Бєлєнь, проте їхні шляхи розійшлися не без публічних обговорень. Пізніше в медіа з’являлися чутки про інші романи — з блогеркою Оленою Мандзюк та Катериною Смачило (розставання відбулося навесні 2026-го). У грудні 2025 року Терен вперше публічно з’явився з новою обраницею на концерті alyona alyona.
Шоу принесло не лише увагу, а й хвилю хейту та непорозумінь. Олександр відкрито говорив про це в інтерв’ю, підкреслюючи, що медійність — це відповідальність, якої він не просив, але яку намагається використовувати на користь спільноти. Чорний гумор, чесність і небажання грати роль «ідеального ветерана» стали його фірмовим стилем у публічному просторі.
«Відвал ніг»: шоу, яке тестує Україну на людяність
YouTube-проєкт «Відвал ніг, або All інклюзив» (канал ТЕРЕН) став одним із найважливіших інструментів просвітництва. Разом із зірковими гостями — Машею Єфросиніною, Артемом Пивоваровим та іншими — Терен у колясці перевіряв доступність українських міст: бруківку Львова, готелі, кав’ярні, туристичні маршрути. Шоу поєднує гумор, реальні випробування та делікатні теми, зокрема сексуальне життя людей з інвалідністю. Новий сезон «Робота» занурився в тему працевлаштування: чи може людина на протезах працювати вчителем, в готелі, в інших сферах.
Проєкт не просто фіксує бар’єри — він їх руйнує в головах глядачів. Багато хто вперше побачив, як виглядає реальне місто для людини в колясці, і почав ставити питання місцевій владі. Це практична робота на рівні національної стратегії безбар’єрності, яку підтримує перша леді Олена Зеленська.
Громадська діяльність та нова лінія фронту
Після поранення Терен став активним захисником теми інклюзії та гідного ставлення до ветеранів. Він брав участь у благодійних аукціонах у Каннах (2023), де зібрали кошти на евакуаційні авто та військову медицину, виступав у хореографічній постановці «Жизель» United Ukrainian Ballet у Каліфорнії. Засновник громадської організації, він використовує свій голос для конкретних змін: від покращення доступності публічних просторів до обговорення психологічної підтримки та працевлаштування.
У 2025 році він здобув другу вищу освіту — магістратуру за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування» в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Це ще один доказ: життя після ампутації не зупиняється, а розширюється в нових напрямках.
Особисте життя під прицілом камер
Гучна слава після «Холостяка» зробила особисте життя Терена предметом обговорень. Романи, розставання, нові початки — усе це ставало новинами. Проте за зовнішньою історією кохання завжди стояла людина, яка навчилася жити з новим тілом, новою ідентичністю та новою відповідальністю перед суспільством. У 2026 році, після чергового розставання, він зосередився на кар’єрних планах, можливій акторській роботі та покупці Harley-Davidson — символу свободи руху, який тепер доступний навіть без власних ніг.
| Рік | Подія | Результат / Деталі |
| 2022 | Поранення на Харківщині | Втрата обох ніг під час Слобожанського контрнаступу |
| 2023 | «Ігри Нескорених» у Дюссельдорфі | Бронза в плаванні (50,66 с), топ-5 у паверліфтингу |
| 2023–2024 | Презентації книги «Історія впертого чоловіка» | Україна та закордон, сотні зустрічей з читачами |
| 2024 | Участь у «Холостяку-13» | Формування образу ветерана в масовій культурі |
| 2025 | Друга вища освіта + сезон «Відвал ніг: Робота» | Магістратура з фінансів, фокус на працевлаштуванні людей з інвалідністю |
| 2026 | Орден «За заслуги» III ступеня | Нагорода від Президента за спортивні досягнення |
Цікаві факти про Олександра Терена
- У дитинстві через клишоногість Олександр ніколи не носив шорти — іронія долі в тому, що саме ноги стали символом його найбільшої втрати та водночас найбільшого внутрішнього визволення.
- Він поїхав на фронт добровольцем, попри проблеми зі здоров’ям у мирний час, і швидко дослужився до командира взводу — впертість проявилася ще до поранення.
- Під час поранення його врятували старі двері, що впали зверху й не дали засипати окоп землею повністю — деталь, яку він сам називає «чудом техніки».
- Через три місяці після ампутації Терен уже стояв на спортивних протезах, отриманих у США, і почав тренування для участі в Invictus Games — один з найшвидших шляхів адаптації серед відомих ветеранів.
- У 2025 році він здобув магістерський ступінь з фінансів, банківської справи та страхування — доказ, що протези не заважають інтелектуальному зростанню.
- Його YouTube-шоу вперше в українському медіа системно тестувало доступність міст, сидячи в реальній колясці разом із зірковими гостями, і піднімало теми, про які раніше говорили пошепки.
- У січні 2026 року Президент особисто вручив йому орден «За заслуги» III ступеня — нагороду, яку Терен ніколи не просив, але яка стала визнанням цілої спільноти нескорених.
Історія Олександра Терена триває. Кожна нова серія шоу, кожна презентація, кожна поїздка на протезах чи мотоциклі — це не просто особисті досягнення. Це щоденна робота з перебудови суспільства, де інклюзія перестає бути модним словом і стає реальністю. Його впертість, яка колись здавалася просто характером, сьогодні виглядає як стратегія виживання цілої нації. І найголовніше — ця стратегія працює.
