Іванна Онофрійчук: шлях від вінницького села до швейцарської благодійності

Іванна Онофрійчук — українська телеведуча, колишня модель і акторка, яка змогла побудувати яскраву кар’єру на телебаченні, а згодом перетворити особисту історію на потужну благодійну місію. Народившись у невеликому селі на Вінниччині, вона пройшла шлях від митної служби й подіумів до голдруму «Танців з зірками» і заснування фонду IvAlive у Швейцарії. Її історія — це приклад того, як внутрішня сила, щирість і вміння чути інших людей допомагають змінювати не лише власне життя, а й життя сотень українських родин за кордоном.

Сьогодні Іванна Онофрійчук живе в Лозанні разом із чоловіком Алмазом і сином Адамом, продовжуючи розвивати проєкти підтримки біженців і періодично повертаючись на українські екрани. Її діяльність охоплює освіту дітей, інтеграцію матерів, популяризацію української культури та збір коштів на реабілітацію. Ця стаття розкриває всі ключові етапи її шляху — від дитинства в Рахнах-Лісових до сучасних благодійних гала-вечорів і повернення в «Танці з зірками».

Дитинство та родинне коріння у Вінницькій області

Маленьке село Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області стало першою сценою для майбутньої зірки. Іванна Павлівна Онуфрійчук народилася 8 липня 1986 року в родині, де мама виховувала трьох доньок самостійно після того, як батько пішов з сім’ї, коли дівчинці було близько восьми років. Життя в селі формувало характер: ранні підйоми, допомога по господарству, козине молоко й тісний зв’язок із землею. Саме ці прості речі пізніше стануть для неї якорем, коли життя розгорнеться далеко від рідних країв.

Музична школа дала перші навички дисципліни. Іванна закінчила її по класу фортепіано, а середню школу — у 2004 році. Батьки мріяли про стабільну державну службу для доньки, тож вона обрала Академію митної служби України в Дніпрі. Навчання давалося легко: вона була старостою курсу й уже тоді проявляла лідерські якості. Проте серце тягнуло до камер і світла софітів, і саме ця внутрішня суперечність пізніше стане рушієм змін.

Після закінчення академії у 2009 році за спеціальністю «правознавство» Іванна почала працювати інспекторкою Служби боротьби з контрабандою на Білгород-Дністровській митниці. Робота на кордоні з Молдовою вимагала холодної голови й швидких рішень. Згодом вона перейшла до юридичного департаменту Міністерства екології України. Ці роки навчили її системності й відповідальності, які пізніше знадобляться і в телебаченні, і в управлінні благодійним фондом.

Попри успіхи на державній службі, Іванна відчувала, що справжнє покликання лежить в іншій площині. Вона почала пробувати себе в модельному бізнесі паралельно з роботою, і саме цей крок відкрив двері до нової глави життя. Сільське коріння ніколи не зникло: навіть живучи в Швейцарії, вона регулярно повертається до рідного села разом із сестрами, згадуючи дитинство й відчуваючи той самий смак свободи.

Модельна кар’єра та перемоги на конкурсах краси

У 2007 році Іванна офіційно розпочала модельну й акторську кар’єру. Перші кроки були обережними, але швидко переросли в серйозну роботу: покази українських дизайнерів, зйомки в рекламних роликах, промо до Євро-2012. Її зовнішність — високий зріст, виразна міміка й природна грація — ідеально підходила для камери. Обкладинки журналів «XXL», «TOUCH», «Теленеделя», «Телегид» і навіть «Vogue Ukraine» закріпили за нею статус однієї з найбільш затребуваних моделей того періоду.

Титули краси стали логічним продовженням. У 2010 році вона здобула звання «Віцеміс Княгиня України», а через три роки — «Міс Принцеса України». У 2014-му увійшла до топ-7 на міжнародному конкурсі Miss Princess of the World у Чехії. А в 2018 році отримала титул «Принцеса Віденського балу» в Києві й навіть допомагала готувати дебютанток у Львові. Ці перемоги відкривали нові можливості, але Іванна ніколи не сприймала їх як кінцеву мету.

Акторський досвід додавав глибини. У 2020 році вона зіграла головну жіночу роль у першому українському супергеройському фільмі «APPLEMAN». Робота на знімальному майданчику навчила її швидко переключатися між емоціями й працювати в команді. Модельний період став своєрідною школою самодисципліни: постійні репетиції, контроль за харчуванням, уміння тримати обличчя перед камерою навіть утомленою.

Сьогодні Іванна з теплотою згадує ті роки, але підкреслює, що справжня цінність полягала не в титулах, а в умінні виходити зі зони комфорту. Саме модельна кар’єра дала їй впевненість, яка пізніше допомогла вести складні інтерв’ю й організовувати великі благодійні події. Без цього досвіду шлях до телебачення був би значно довшим.

Телевізійний старт і авторське шоу «Без краватки»

Перші кроки на телебаченні Іванна зробила у 2016–2017 роках як ведуча музичного чарту на каналі EU Music. Формат був легким, але вимагав енергії й уміння тримати увагу глядача. Вже тоді стало зрозуміло, що камера любить її природність. Справжній прорив стався у вересні 2017 року, коли стартувало авторське шоу «Без краватки» на «НЛО TV», а згодом і на «Україна 24».

Формат був унікальним: Іванна проводила відверті інтерв’ю з успішними чоловіками — бізнесменами, політиками, зірками. За п’ять сезонів вона взяла понад 140 таких розмов. Глядачі цінували її вміння створювати атмосферу довіри, коли співрозмовник відкривався по-справжньому. Шоу стало візитівкою ведучої й показало, що вона не просто красива обличчя, а сильний журналіст із власним голосом.

Робота вимагала серйозної підготовки. Кожне інтерв’ю Іванна вивчала заздалегідь, шукала нестандартні кути й не боялася ставити незручні питання. Саме в цей період сформувався її фірмовий стиль — теплий, але точний, емоційний, але професійний. Глядачі відчували, що ведуча справді цікавиться людьми, а не просто виконує роботу.

Завершення шоу у 2022 році збіглося з початком повномасштабної війни. Іванна пішла з ефіру не через брак пропозицій, а тому, що відчула нову місію. Досвід «Без краватки» став фундаментом для подальшої громадської діяльності: уміння слухати, збирати людей і говорити про важливе.

«Танці з зірками» та повернення після перерви

У 2021 році Іванна стала ведучою голдруму восьмого сезону «Танців з зірками» на «1+1», замінивши Тіну Кароль. Робота в прямому ефірі з танцювальними парами вимагала швидкої реакції й емоційної стійкості. Вона справлялася блискуче: глядачі запам’ятали її щирі реакції й уміння підтримати учасників у найнапруженіші моменти.

Після 2022 року Іванна надовго зникла з великих ефірів, зосередившись на фонді. Проте в грудні 2025 року вона повернулася як ведуча ред-руму благодійного спецвипуску «Танці з зірками. Рух до життя». Разом із Юрієм Горбуновим і ще шістьма зірками вона допомагала збирати кошти для Superhumans Center. Повернення було емоційним: Іванна сама зізнавалася, що відчула себе «як вдома».

Робота в «Танцях» показала її здатність адаптуватися. Від голдруму до ред-руму — різні ролі, але однакова відданість. Благодійний формат 2025 року особливо відгукнувся: збір коштів на прицільну евакуацію важкопоранених став логічним продовженням її місії. Глядачі побачили зрілу ведучу, яка вже не просто розважає, а об’єднує навколо спільної справи.

Сьогодні Іванна не виключає подальших появ на екрані, але чітко розставляє пріоритети. Телебачення залишається частиною її життя, проте головним фокусом стала допомога іншим. Цей баланс робить її історію особливою.

Особисте життя: зустріч із Алмазом і народження сина

Знайомство з майбутнім чоловіком відбулося у 2018 році на детокс-курорті в Іспанії. Алмаз Альсенов (у деяких джерелах Атаканов) — казахський бізнесмен, власник агротрейдингової компанії, колишній дзюдоїст олімпійської збірної. Вони познайомилися в спортзалі, і з того моменту почалося довге листування й зустрічі. У лютому 2021 року пара зіграла весілля на Мальдівах, а в листопаді того ж року офіційно розписалася в Києві.

Весілля стало яскравою подією з кількома сукнями, зірковими гостями й довгим шлейфом. Алмаз підтримував Іванну в усіх починаннях, включаючи переїзд і створення фонду. У кінці квітня — на початку травня 2024 року (точна дата в різних джерелах варіюється між кінцем квітня і 29 травня) у Лозанні народився син Адам. Хлопчик став громадянином України й уже має закордонний паспорт.

Сім’я живе в Лозанні, у франкомовному кантоні. Адам росте поліглотом: українська, російська (через батька) і французька. Іванна часто ділиться сімейними моментами, підкреслюючи, що материнство змінило її пріоритети. Чоловік активно підтримує її благодійну роботу й сам бере участь у сімейних справах.

Відносини пари пройшли випробування війною й відстанню. Іванна відкрито говорила, що стосунки стали більш сімейними й міцнішими. Спільне виховання сина, подорожі й підтримка одне одного створюють ту саму атмосферу, про яку вона мріяла.

Переїзд до Швейцарії та народження фонду IvAlive

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало поворотним моментом. Іванна вже жила частково в Швейцарії з чоловіком, але після 24 лютого остаточно закріпилася в Лозанні. Саме там у 2022 році вона заснувала IvAlive Foundation. Назва розшифровується як Infinity, Volunteering, Alive — нескінченність добрих справ.

Місія фонду — довгострокова підтримка українських біженців, особливо дітей і матерів. Мовні курси, допомога з працевлаштуванням, соціалізація, гуртки, найбільша українська бібліотека за кордоном KnygaLive — усе це працює вже кілька років. Центр розвитку в Лозанні став «другим домом» для багатьох родин.

Іванна як CEO особисто бере участь у проєктах. Вона організовує збір гуманітарної допомоги, співпрацює з місцевими громадами й швейцарськими організаціями. Фонд не обмежується Швейцарією: частину ресурсів спрямовує в Україну — на реабілітацію, розмінування, підтримку дітей, які постраждали від війни.

Робота вимагає постійної енергії. Іванна балансує між материнством, сім’єю й управлінськими завданнями. За її словами, саме допомога іншим дає сили й сенс. Фонд став не просто організацією, а живим продовженням її характеру.

Благодійні гала-вечори та реальні результати допомоги

Одним із найяскравіших інструментів фонду стали щорічні благодійні гала-вечори. У 2025 році третій такий вечір відбувся в Женеві з виступом гурту Kadebostany. У співпраці з FSD і MINE-EX вдалося зібрати близько 165 тисяч швейцарських франків (майже 8,5 мільйона гривень). Кошти пішли на освітні програми, розмінування й модернізацію реабілітаційного центру в Вашківцях.

У липні 2026 року Іванна перетворила свій 40-й день народження на благодійну подію. Замість подарунків гості підтримали будівництво Центру Дитинства фонду «Голоси дітей». Разом із особистим внеском родини зібрали понад 4,4 мільйона гривень. Цього вистачить на два простори психологічної реабілітації для дітей і батьків, які постраждали від війни.

За роки роботи фонд охопив тисячі людей. Українські діти в Швейцарії отримують можливість розвивати таланти, вивчати мову й не втрачати зв’язок із батьківщиною. Матері знаходять роботу й підтримку. Іванна підкреслює, що головне — не разові акції, а системна допомога, яка дає людям відчуття гідності.

Результати видно не лише в цифрах. Історії мам, які змогли адаптуватися, дітей, які знайшли друзів і гуртки, — саме вони надихають команду продовжувати. Благодійність для Іванни — не додаткова діяльність, а основна місія.

Життя між Швейцарією та Україною

Іванна регулярно приїздить в Україну — для медичних обстежень, зустрічей із командою й відвідин рідних місць. Вона відкрито каже, що довіряє українським лікарям більше, ніж швейцарським, попри високий рівень медицини там. У 2026 році вона проводила Великдень у монастирі на Іосафатовій долині на Вінниччині, шукаючи тиші й внутрішньої опори.

Сім’я зберігає зв’язок із Україною. Син має український паспорт, а Іванна активно популяризує українську культуру в Швейцарії. Водночас вона цінує спокій і можливості, які дає Лозанна для виховання дитини. Баланс між двома країнами став її новою нормою.

Робота фонду вимагає постійної присутності в Швейцарії, але серце залишається в Україні. Іванна бере участь у проєктах реабілітації, співпрацює з Superhumans і іншими організаціями. Її історія показує, що можна допомагати батьківщині, навіть живучи за кордоном.

Сучасне життя Іванни — це поєднання материнства, благодійності й періодичних телевізійних появ. Вона не прагне повернутися до старого формату повної зайнятості на ТБ, бо відчуває, що зараз приносить більше користі саме через фонд.

Поширені запитання про Іванну Онуфрійчук

Скільки років Іванні Онуфрійчук?

Іванна народилася 8 липня 1986 року, тож у 2026 році їй виповнилося 40 років. Вона відкрито святкувала цю дату як можливість зробити добру справу.

Хто чоловік Іванни Онуфрійчук?

Чоловік — казахський бізнесмен Алмаз Альсенов (Атаканов), власник агротрейдингової компанії. Пара одружилася у 2021 році, має сина Адама.

Де зараз живе Іванна Онуфрійчук?

Основне місце проживання — Лозанна, Швейцарія. Вона регулярно відвідує Україну з особистих і робочих питань.

Чим займається фонд IvAlive?

Фонд допомагає українським біженцям у Швейцарії: мовні курси, освіта дітей, інтеграція матерів, культурні проєкти та збір коштів на допомогу в Україні.

Чи повернеться Іванна на телебачення на постійній основі?

Поки що вона зосереджена на фонді, але періодично з’являється в ефірі, як це було в спецвипуску «Танців з зірками» у грудні 2025 року.

Яке громадянство має син Іванни?

Адам є громадянином України й має український закордонний паспорт, попри народження в Швейцарії.

Типові помилки у сприйнятті історії Іванни

• Вважати, що вона «зникла» з публічного простору. Насправді Іванна свідомо змінила фокус на благодійність, а не зникла.
• Спрощувати її шлях лише до «дружини мільйонера». До зустрічі з чоловіком вона вже мала успішну кар’єру моделі й ведучої.
• Думати, що життя в Швейцарії означає відрив від України. Фонд і регулярні візити доводять протилежне.
• Ігнорувати професійний досвід на митниці. Саме державна служба дала їй навички системної роботи.

Ці помилки часто з’являються в поверхневих матеріалах. Реальна історія значно глибша й цікавіша.

Чек-лист: що варто знати про Іванну Онуфрійчук

• Дата народження — 8 липня 1986, село Рахни-Лісові.
• Освіта — правознавство, Академія митної служби.
• Ключові проєкти — «Без краватки», «Танці з зірками», IvAlive Foundation.
• Сім’я — чоловік Алмаз, син Адам (2024).
• Місце проживання — Лозанна, з регулярними візитами в Україну.
• Головна місія сьогодні — системна допомога українським біженцям і дітям.

Цей список допоможе швидко зорієнтуватися в ключових фактах і не плутатися в деталях.

Міні-кейс: як 40-річчя перетворилося на благодійну подію

У липні 2026 року Іванна вирішила не просто відсвяткувати день народження, а зробити його інструментом допомоги. Замість традиційних подарунків гості підтримали будівництво Центру Дитинства. Особистий внесок родини плюс збір дали понад 4,4 мільйона гривень. Кошти пішли на облаштування двох просторів психологічної реабілітації для дітей і батьків, які постраждали від війни. Цей кейс показує, як особиста дата може стати точкою збору ресурсів і уваги до важливої справи. Іванна не просто попросила допомоги — вона створила подію, де кожен гість відчував себе частиною більшої історії.

Ключові інсайти

• Шлях Іванни Онуфрійчук — приклад свідомої трансформації: від державної служби й модельного бізнесу до телебачення й системної благодійності.
• Фонд IvAlive доводить, що допомога біженцям може бути довгостроковою й культурно чутливою.
• Баланс між материнством, сім’єю та громадською роботою можливий, коли є чіткі пріоритети й підтримка близьких.
• Повернення на телебачення у 2025 році показало, що вона залишається затребуваною, але вже на своїх умовах.
• Зв’язок із рідним селом і українською ідентичністю залишається наріжним каменем навіть у житті за кордоном.
• Благодійність для неї — не іміджевий проєкт, а продовження особистих цінностей, сформованих ще в дитинстві.

Іванна Онуфрійчук продовжує писати свою історію. Від вінницького села через митницю, подіуми й телевізійні студії вона дійшла до створення простору, де українські діти в Швейцарії можуть відчувати себе частиною великої родини. Її шлях нагадує, що справжня сила людини проявляється не лише в яскравих моментах слави, а в щоденній готовності допомагати іншим. Сьогодні, у 2026 році, вона залишається прикладом того, як можна поєднувати особисте щастя з відповідальністю перед своїм народом.