Лілія Сандулеса — це не просто ім’я в українській естраді. Це жива легенда, чиї пісні вже майже пів століття супроводжують людей у радощах і смутках, нагадуючи про силу почуттів і красу простих мелодій. Її оксамитовий альт, насичений теплом буковинських пагорбів і щирістю молдовських коренів, звучить однаково переконливо в ліричних баладах про кохання та в драматичних історіях про зраду й прощення. За десятиліття творчості співачка здобула звання народної артистки України, випустила альбоми, що розходилися мільйонними тиражами, і створила один із найяскравіших дуетів 1990-х разом з Іво Бобулом. Сьогодні, у 68 років, вона продовжує жити музикою — викладає вокал у Чернівцях, ділиться новими піснями з фанами через YouTube та готується до нових виступів.
Шлях Лілії Сандулеси — це історія про те, як талант, народжений у маленькому селі, долає всі перешкоди: радянські конкурси, особисті драми, зміни епох. Її голос залишається впізнаваним і в 2026 році, коли цифрові платформи дають друге дихання класичним хітами. Співачка не просто виконує пісні — вона проживає їх, і слухачі це відчувають кожною клітинкою. Ця стаття занурює в усі грані її життя: від перших кроків на сцені до сучасного етапу, де Лілія Сандулеса поєднує роль бабусі, викладачки та артистки, що ще має що сказати світові.
Ранні роки: народження таланту серед буковинських пагорбів
Ніжний альт Лілії Сандулеси народився 28 лютого 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області. Тут, серед зелених пагорбів і виноградників, де живуть люди з молдовським корінням, маленька Лілія вбирала мелодії народних пісень, що лунали на сімейних святах і сільських гуляннях. Односелицею майбутньої зірки була сама Софія Ротару — факт, який пізніше підкреслюватиме особливу атмосферу буковинської музичної школи. Дівчинка рано почала співати: у школі, на самодіяльних концертах, а потім і в місцевому музичному училищі, де опанувала вокал.
Після закінчення Чернівецького державного училища мистецтв ім. Воробкевича шлях Лілії Сандулеси стрімко пішов угору. У 1977 році вона здобула золоту медаль на першому Всесоюзному фестивалі самодіяльності. Це стало пропуском у професійну сцену — співачку запросили до чернівецького філармонійного ВІА «Жива вода». Тут вона не просто співала, а вчилася тримати зал, відчувати реакцію публіки та поєднувати естрадну подачу з народною щирістю. Ті роки сформували характер Лілії Сандулеси: наполегливість, вміння працювати над собою та глибоку емоційність, яка пізніше стала її візитівкою.
Перші тріумфи на великій сцені: 1980–1987
На початку 1980-х Лілія Сандулеса разом з Олександром Сєровим перейшла до Волинської філармонії, де виступала в ансамблях «Світязь» та «Серпанки». Співпраця з Сєровим була не лише творчою — між ними спалахнули романтичні почуття, які додали драматизму тому періоду. Саме тоді голос Лілії Сандулеси почав звучати на урядових концертах у Києві та Москві. У 1982 році вона здобула третє місце на всеросійському конкурсі у Сочі, а вже у вересні того ж року перемогла на конкурсі артистів естради України в Чернівцях, обійшовши таких зірок, як сестри Ротару, Віталій Білоножко та Павло Дворський.
1984 рік приніс запрошення до Київського мюзик-холу. Тут Лілія Сандулеса почала регулярно записуватися на радіо, а прізвище поступово адаптували до української вимови — Сандулеса. Пік ранньої слави настав у 1985-му: співачка вийшла у фінал всесоюзного фестивалю «Пісня року» з композицією Володимира Бистрякова «Гончарний круг». Того ж періоду фірма «Мелодія» випустила її міньйон «Спочатку ти», який розійшовся величезним тиражем. У 1987 році Лілії Сандулесі присвоїли звання заслуженої артистки Української РСР. Це було визнання не лише таланту, а й наполегливої праці в умовах жорсткої конкуренції радянської естради.
Золотий дует з Іво Бобулом: 1992–2002
Найяскравіша сторінка творчості Лілії Сандулеси розгорнулася на початку 1990-х. У 1992 році вона об’єдналася в дуеті з Іво Бобулом — співаком, з яким її пов’язували спільні корені з Чернівецького музичного училища. Їхні голоси — теплий альт Лілії та яскравий тембр Іво — створили магічну хімію. Пісні «А липи цвітуть», «Берег любові», «Пізня зустріч» миттєво стали народними хітами. Вони звучали на радіо, телебаченні, на концертах по всій Україні та за кордоном. Дует випустив компакт-диск «Берег любові», який мав успіх не лише вдома, а й у діаспорі.
Лілія Сандулеса привнесла в дует драматичні, майже театральні інтонації. Пісні «Несу свій хрест» чи «Зраджене кохання» розкривали її як майстра глибоких емоційних переживань. Дует тривав майже десять років і став одним із символів української естради 90-х — періоду, коли поп-музика шукала новий голос після розпаду СРСР. У 1996 році, на піку популярності, Лілії Сандулесі присвоїли звання народної артистки України указом Президента від 22 серпня. Це стало найвищою державною нагородою в її кар’єрі.
Особисте життя: випробування, що гартували характер
За яскравою сценічною біографією Лілії Сандулеси стоїть непросте особисте життя. Вона виходила заміж кілька разів — за різними джерелами, шість спроб, з яких чотири офіційні. Перший шлюб уклала у 16 років, а вже за рік народила сина Івана. Стосунки з Олександром Сєровим були пристрасними й драматичними. Найдовший і найгучніший союз — з Іво Бобулом — тривав близько десяти років і завершився розлученням у 2002 році. У пізніх інтерв’ю Лілія Сандулеса розповідала про складні моменти того періоду, зокрема про вагітність наприкінці 1994 року, коли, за її словами, партнер наполягав на аборті. Ці події стали частиною її життєвого досвіду, який вона зуміла перетворити на внутрішню силу.
Попри все, Лілія Сандулеса ніколи не втрачала людяності. Вона виховала сина, стала бабусею, а в 2023 році таємно вийшла заміж утретє. Про новий шлюб публіці стало відомо лише у лютому 2026 року, напередодні 68-річчя. Чоловік — трохи старший за неї — познайомився з нею онлайн як фанат її YouTube-каналу. «Три роки я вже заміжня… Дуже вдячна Богові, що ми знайшли одне одного», — зізналася співачка в інтерв’ю. Сьогодні вона каже, що вперше за довгий час почувається по-справжньому щасливою жінкою.
Сучасність Лілії Сандулеси: викладачка, бабуся та джерело натхнення
Після 2018 року Лілія Сандулеса відійшла від активної гастрольної діяльності, проте не покинула музику. Вона живе в Чернівцях, викладає вокал і передає свій досвід молодому поколінню. Офіційний YouTube-канал співачки зібрав понад 21 тисячу підписників — тут виходять прем’єри, концертні записи та щирі розмови. У 2023–2025 роках Лілія Сандулеса кілька разів возз’єднувалася з Іво Бобулом для спільних концертів, зокрема проєкту «Берег любові через роки». У 2025–2026 роках вона випустила нові композиції, зокрема «Я хочу бути щасливою», і анонсувала серію виступів та запис нових пісень улітку 2026 року.
У травні 2026 року в інтерв’ю Лілія Сандулеса чітко окреслила позицію щодо минулого: спілкування з колишнім чоловіком припинено остаточно. Натомість вона зосередилася на планах — поїздка до Ірландії, нові записи, концерти для шанувальників. Її приклад показує: навіть після бурхливої кар’єри та особистих випробувань можна знайти нове дихання, залишатися собою і дарувати радість музикою.
Цікаві факти про Лілію Сандулесу
- Голос-альт рідкісного тембру. Лілія Сандулеса володіє насиченим, оксамитовим альтом, який рідко зустрінеш в естраді. Цей голос дозволяє їй передавати найтонші емоційні нюанси — від ніжності до глибокого драматизму.
- Односелиця Софії Ротару. Обидві зірки народилися в одному селі Маршинці, що додає особливої романтики буковинській музичній традиції.
- Мільйонний тираж дебюту. Міньйон «Спочатку ти» 1985 року розійшовся величезним накладом — рідкісний успіх для радянської естради.
- Дует, що став легендою. Пісні з Іво Бобулом «А липи цвітуть» та «Берег любові» досі залишаються в ротації радіостанцій і збирають мільйони переглядів на YouTube.
- Сучасна активність у 68 років. У 2026 році Лілія Сандулеса планує нові записи, концерти та поїздку до Ірландії — доказ того, що творче довголіття можливе за будь-яких обставин.
- Викладацька місія. У Чернівцях співачка навчає молодь вокалу, передаючи не лише техніку, а й філософію щирого виконання.
Хронологія ключових досягнень Лілії Сандулеси
| Рік | Подія | Значення для кар’єри |
| 1977 | Золота медаль на Всесоюзному фестивалі самодіяльності | Старт професійної кар’єри у ВІА «Жива вода» |
| 1982 | Перемога на конкурсі естради України в Чернівцях | Національне визнання, обійшла зірок того часу |
| 1985 | Фінал «Пісні року» + міньйон «Спочатку ти» | Всесоюзна слава, мільйонний тираж |
| 1987 | Заслужена артистка УРСР | Офіційне визнання таланту державою |
| 1992–2002 | Дует з Іво Бобулом, хіти «А липи цвітуть», «Берег любові» | Пік популярності, міжнародні гастролі |
| 1996 | Народна артистка України | Найвища державна нагорода |
| 2023–2026 | Таємний шлюб, нові пісні, возз’єднання з Бобулом на сцені | Особисте щастя та повернення до творчості |
Голос Лілії Сандулеси продовжує жити в серцях тих, хто любить щиру, душевну музику. Її історія — це нагадування, що справжній талант не зникає з часом, а лише набирає нових відтінків. У 2026 році співачка залишається прикладом того, як можна зберігати гідність, знаходити нове щастя і дарувати світові красу навіть після всіх життєвих поворотів. Її пісні звучатимуть ще довго — бо в них є те, що не старіє: щирість, тепло і надія.
