Ніна Матвієнко, чиї пісні десятиліттями зігрівали серця мільйонів українців, пішла з життя 8 жовтня 2023 року в Києві. Причиною смерті стала онкологічна хвороба, з якою співачка боролася майже чотири роки. Родина довго зберігала цю інформацію в таємниці, щоб захистити її спокій і пам’ять про сильну жінку, яка навіть у найважчі моменти залишалася усміхненою.
Ніна Митрофанівна народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище на Житомирщині в багатодітній селянській родині. Вона виросла серед пісень матері, яка вміла співати в кілька голосів, і з дитячих років відчувала особливий зв’язок з народною традицією. Шлях від заводської робітниці до Героя України та Національної легенди України став прикладом того, як талант і працьовитість можуть перетворити звичайну долю на символ цілої культури.
Сьогодні, коли ми говоримо про причину смерті Ніни Матвієнко, важливо пам’ятати не лише про останню хворобу, а й про те, яким яскравим і наповненим було її життя. Голос артистки, що поєднував кришталеву чистоту з глибокою емоційністю, досі лунає в записах і на сценах, нагадуючи про силу української пісні.
Ранні роки: від сільського дитинства до першої сцени
Ніна Матвієнко з’явилася на світ п’ятою дитиною в родині, де росло одинадцятеро дітей. Батьки працювали на землі, а мати, Антоніна Ільківна, мала рідкісний дар — співала так, що сусіди збиралися послухати. Саме від неї маленька Ніна перейняла любов до мелодій, які передавалися з покоління в покоління. Дівчинка пасла худобу, допомагала по господарству і вже в чотири роки співала разом з братами й сестрами.
Після школи-інтернату в Потіївці та Коростені вона влаштувалася на завод «Хіммаш» у Коростені — працювала табельницею, вчилася на кранівницю. Проте душа рвалася до музики. У 1966 році Ніна записалася до вокальної студії при Українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Це рішення змінило все. Через два роки вона стала солісткою хору і почала виступати на великих сценах.
Перші гастролі, перші записи на радіо — усе це відбувалося в часи, коли українська пісня потребувала особливого захисту. Ніна Матвієнко не просто виконувала народні мелодії. Вона вкладала в них душу, робила їх живими й близькими кожному слухачу.
Творчий злет: хор Верьовки, «Київська камерата» та міжнародне визнання
Двадцять три роки в хорі імені Верьовки стали справжньою школою. Разом з колективом Ніна Матвієнко об’їздила десятки країн — від Канади й США до Франції, Польщі та Кореї. Її голос звучав у палацах і на сільських сценах, завжди залишаючись щирим і впізнаваним.
У 1991 році артистка перейшла до Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Тут вона змогла розкрити камерний бік своєї творчості. Співпраця з композиторами Євгеном Станковичем, Олегом Ківою, Мирославом Скориком, Іриною Кириліною та Ганною Гаврилець збагатила репертуар новими творами, які органічно поєднували народну основу з сучасним звучанням.
У репертуарі Ніни Матвієнко — понад 250 пісень. Серед найвідоміших — «Ой, летіли дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Квітка-душа», «Ой, у вишневому саду», «Колискова». Кожна з них у її виконанні набувала особливого відтінку — ніжного, сумного або жартівливого. Вона ніколи не копіювала традицію, а оживляла її.
Нагороди та державне визнання
Талант Ніни Матвієнко отримав найвищі оцінки держави. Ось основні відзнаки, які підкреслюють масштаб її внеску:
| Рік | Нагорода | За що присуджено |
|---|---|---|
| 1978 | Заслужена артистка УРСР | Ранні досягнення та внесок у розвиток народного мистецтва |
| 1985 | Народна артистка УРСР | Високе професійне визнання на республіканському рівні |
| 1988 | Державна премія УРСР ім. Тараса Шевченка | Значний внесок у збереження та розвиток української пісенної спадщини |
| 2006 | Герой України (орден Держави) | Вершинний пісенний талант, що пробуджує духовну силу народу |
| 2024 (посмертно) | Національна легенда України | Особливий внесок у становлення незалежної України та культурну спадщину |
Згідно з інформацією з uk.wikipedia.org, ці нагороди відображають не лише особисті досягнення, а й роль співачки в збереженні національної ідентичності.
Родина, особисте життя та продовження справи
У 1971 році Ніна Матвієнко одружилася з художником Петром Гончарем. Їхні діти — сини Іван (ієродиякон) та Андрій (іконописець), донька Антоніна — обрали творчі професії. Антоніна стала відомою співачкою і часто виступала разом з матір’ю на ювілейних концертах. Саме вона 8 жовтня 2023 року повідомила про смерть мами в Instagram.
Родина завжди була опорою. Навіть коли Ніна Митрофанівна вже не жила під одним дахом з чоловіком, вони зберігали повагу й підтримку. Донька Тоня не раз говорила, що мама вчила її щирості та любові до української пісні.
Громадська позиція: голос, що не мовчав
Ніна Матвієнко ніколи не стояла осторонь важливих подій. Вона брала участь у Помаранчевій революції та Євромайдані. У 2018 році критикувала війну на сході як братовбивчу. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році чітко засудила агресію і попередила загарбників про неминучу розплату.
Її позиція була послідовною: любов до України та її культури. У часи, коли багато хто вагався, голос Ніни Матвієнко звучав упевнено й мужньо.
Боротьба з хворобою: що відомо про причину смерті Ніни Матвієнко
Зі слів доньки Тоні Матвієнко, мама знала про хворобу вже давно і боялася саме такого фіналу. Після серпневого концерту у Львові 2023 року вона звернулася до київських лікарів. Останні два місяці Ніна Митрофанівна провела в лікарні. Тоня згадувала, що мама сумувала за домом, за рідними стінами, але намагалася залишатися сильною й усміхненою до останнього.
Зять Арсен Мірзоян у інтерв’ю програмі «Слава+» прямо назвав онкологію причиною смерті. Деталі діагнозу — який саме орган уражений — родина свідомо не розкривала. Це було їхнє право і спосіб захистити пам’ять про близьку людину.
Ніна Матвієнко до останнього залишалася жінкою з великою внутрішньою силою. Навіть знаючи про важку хворобу, вона не втрачала гідності й любові до життя.
Прощання та похорон
Новина про смерть легендарної співачки вдарила болем по всій Україні. 11 жовтня 2023 року Ніну Матвієнко поховали на Звіринецькому кладовищі в Києві. Прощання було скромним, у колі родини та близьких друзів. Багато колег та шанувальників висловили співчуття онлайн і на концертах.
Спадщина, яка живе: посмертне визнання та вплив на культуру
У 2024 році Ніна Матвієнко посмертно отримала звання Національної легенди України. Це стало ще одним підтвердженням її значення для країни. Її записи продовжують транслювати на радіо, пісні виконують молоді артисти, а донька Тоня береже й розвиває материнські традиції.
Голос Ніни Матвієнко — це місток між минулим і майбутнім. У часи війни її пісні звучать особливо гостро: вони нагадують про коріння, про те, за що варто боротися, і дають сили триматися.
Цікаві факти про Ніну Матвієнко
- Ніна Матвієнко записала окремий диск із піснями своєї матері — це був особливий подарунок родині та шанувальникам.
- Останнім великим проектом став запис голосу оповідачки для анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня» у 2023 році.
- У репертуарі співачки було понад 250 творів — від обрядових пісень до сучасних авторських композицій.
- Вона гастролювала на п’яти континентах і всюди несла українську пісню як культурний код нації.
- Ніна Матвієнко написала кілька книжок, зокрема спогади «Уже так не буде, як є» та біографічну повість «Ой виорю нивку широкую».
- Її донька Антоніна часто виступала з матір’ю на одній сцені — ці спільні концерти стали справжнім сімейним святом для глядачів.
- Навіть у найскладніші періоди життя Ніна Матвієнко зберігала внутрішню гармонію та віру в силу народної пісні.
Смерть Ніни Матвієнко стала великою втратою, але її голос не зник. Він продовжує жити в кожній українській пісні, яку ми співаємо сьогодні, в кожному серці, яке тремтить від рідної мелодії. Причина смерті Ніни Матвієнко — онкологія — не змогла стерти те, що вона залишила після себе: чисту, світлу й незламну спадщину.
Коли лунає «Чарівна скрипка» або «Квітка-душа» у виконанні Ніни Матвієнко, здається, що сама Україна співає. І цей спів триватиме вічно.
