Руслан Ігорович, або Руслан Циганков, — це вчитель фізики та інформатики київського ліцею № 176 імені Мігеля де Сервантеса, який за кілька років перетворив звичайні шкільні уроки на явище, що збирає мільйони переглядів у TikTok та Instagram. Його стиль поєднує глибоке розуміння предмета з щирою людяністю: він не просто пояснює формули, а показує, як фізика живе навколо нас — у танці, в експериментах з підручних речей і в щоденних розмовах з дітьми.
Його популярність прийшла не через скандали чи епатаж, а через автентичність. Руслан Ігорович танцює тектонік з учнями, влаштовує лотереї за активність, пояснює закони Архімеда так, щоб навіть той, хто раніше боявся фізики, почав ставити питання. У часи, коли освіта в Україні переживає випробування війною, його підхід стає прикладом того, як можна зберігати в класі простір для радості, довіри та справжнього навчання.
Останні роки принесли Руслану Ігоровичу державну нагороду, сімейне щастя та нові публічні виклики. Проте його головна місія не змінилася: бути поруч з дітьми так, щоб вони не просто вчили формули, а вчилися бути чесними, допитливими і сильними людьми. Це історія про те, як один учитель з лівого берега Києва змінив уявлення про те, яким може бути сучасний педагог.
Ранні роки та несподіваний шлях до шкільної дошки
Дитинство Руслана Ігоровича пройшло на Троєщині — лівому березі Києва. Спогади про той час туманні, але один момент залишився яскравим: поїздка до Криму з батьками, коли мама подарувала два іграшкові автобуси. Були й складніші моменти — батько, бійки, пияцтво. Проте саме мама стала тією людиною, яка підтримувала і мотивувала. Вона допомогла підготуватися до іспиту, завдяки якому Руслан у шостому класі потрапив до 142-го ліцею фізмату на Політехнічному.
У ліцеї було непросто. Кожен учитель вважав свій предмет найважливішим, створюючи «моральну давку». Фізика почалася в сьомому класі — з учителькою, яка була суворою, але справедливою і з гумором. Саме вона дозволяла перепитувати, не карати за помилки і навіть жартувати. Руслан полюбив розв’язувати задачі з фізики, геометрії та алгебри — коли відповідь сходилася, це приносило справжнє задоволення. Хімія та англійська давалися важче, але середній бал атестата все одно був високим — 10, з фізики — 9+.
Після школи був університет — цікаві експерименти, але напружені сесії. Потім — робота на складі, спроби в IT-сфері. У 2020 році, коли потрібна була стабільна робота, друг порадив вакансію інженера-електрика в школі з хорошим директором. Зарплата була скромною, але потрібно було ще й викладати інформатику. Руслан погодився, хоча й побоювався. Натхненням став вожатий з дитячого табору — Ромка, старший на вісім років, чий стиль спілкування з дітьми запам’ятався назавжди. Так почався шлях, який ніхто не планував.
Як Руслан Ігорович підкорив TikTok і зробив фізику модною
Усе почалося з простого бажання: показати, що TikTok може бути не лише розвагою, а й місцем, де можна дізнатися щось нове. Руслан Ігорович почав знімати короткі ролики — пояснював закони фізики за допомогою підручних матеріалів: пластикових пляшок, монеток, води з раковини. Експерименти виходили живими, а пояснення — без зайвої складності. Діти в класі теж почали брати участь: разом танцювали, знімали, сміялися.
Популярність росла швидко. Сьогодні в TikTok у нього понад 349 тисяч підписників і майже 23 мільйони вподобайок. В Instagram — понад 208 тисяч. Люди пишуть, що вперше за роки почали розуміти фізику. Не тому, що вчитель «спрощує», а тому, що пояснює з повагою до розуму дитини. Кожне відео — це маленька історія: сьогодні про Архімеда, завтра про електрику, а післязавтра — про те, чому важливо не списувати.
Руслан Ігорович не просто транслює знання. Він створює спільноту. Учні пишуть коментарі, надсилають ідеї для роликів, а іноді й самі стають співавторами. Це не «вчитель і аудиторія» — це діалог, де обидві сторони навчаються.
Філософія, яка змінює клас і серця
Головне правило Руслана Ігоровича — бути на одному рівні з дітьми. Не «суворий дядько», який карає за помилки, а людина, яка створює простір, де помилятися не страшно. Якщо учень не зрозумів — пояснює знову, без фраз «я вже це розповідав». Бо такі слова закривають двері до запитань назавжди.
Він відмовився від публічного оголошення оцінок — тільки індивідуально. Відмовився від важкої домашки: діти й так проводять у школі по 7–8 годин, а вдома часто чекають тривоги, батьки на фронті чи просто потреба побути дитиною — побігати, подихати повітрям. Мотивація через лотереї, бонуси, сюрпризи. Чесність — понад усе: списав — робота забирається, бо обманюєш себе насамперед.
«Доброго ранку, мої сонечка» — так починається майже кожен день. І це не просто привітання. Це сигнал: тут тебе бачать, тут тобі раді, тут можна бути собою. Учні відповідають тим самим — дякують за те, що він «робить класними нас».
Волонтерство, яке народжується в класі
Разом з учнями Руслан Ігорович знімає відео, які допомагають збирати кошти на автомобілі для захисників. Уже близько десяти машин відправили на фронт. Сам відвозить, спілкується з військовими, привозить назад шеврони, прапори з підписами — все це висить у кабінеті як нагадування про те, що за межами класу йде велика війна, а всередині — маленька, але не менш важлива боротьба за майбутнє.
Військові дякують. Їхній час — найцінніший подарунок. А діти бачать: вчитель не просто «читає лекції», він діє. Це найсильніший урок громадянськості, який не запишеш у зошит.
Особисте життя, нагорода та нові випробування
У грудні 2025 року Руслан Ігорович таємно одружився з Катериною. У квітні 2026-го в них народився син. Щастя прийшло тихо, без гучних заяв — так, як і все найважливіше в його житті.
У червні 2025-го Президент України Володимир Зеленський вручив Руслану Ігоровичу орден «За заслуги» III ступеня. Нагорода прийшла завдяки дітям — так він сам сказав. Проте за радістю прийшли й виклики: після нагороди з’явилися погрози та звинувачення в низьких балах НМТ з фізики в ліцеї. Руслан Ігорович спокійно пояснив: він не викладає фізику в 11-му класі. Скандал згас, але залишився нагадуванням — публічність має свою ціну.
Цікаві факти про Руслана Ігоровича
Руслан Ігорович досі любить танцювати тектонік — це данина найкращим рокам у дитячих таборах 2000-х, коли все здавалося простим і веселим.
Він ніколи не планував ставати вчителем. Вакансія в школі з’явилася випадково, коли потрібна була робота, а натхнення прийшло від вожатого з табору.
Домашні завдання в його класі — легкі або відсутні. Бо дитина в час війни вже й так несе важкий вантаж — і має право просто бути дитиною.
Разом з учнями він зібрав кошти на близько 10 автомобілів для ЗСУ. Кожна машина — це спільна перемога класу і вчителя.
Він не викладає фізику в 11-му класі, хоча саме після його нагороди почалися розмови про результати НМТ. Інформатику — так, фізику в старших класах — ні.
Любить походи в Карпати — Петрос, Говерла, хребти і ночівлі в наметах. Каже, що такі випробування загартовують сильних.
Знімає на плівку. У цифрову епоху обирає analog — бо це інший вайб, який можна роздрукувати і доторкнутися.
Його класна керівниця в ліцеї стала для нього справжнім психологом і підтримкою в найважчі шкільні роки.
Чому історія Руслана Ігоровича важлива саме зараз
У країні, де вчителі часто вигорають, а діти ростуть під звуки тривог, з’являється людина, яка доводить: можна бути щирим, сучасним і ефективним одночасно. Його метод — не про «розважати». Це про повагу до дитини як до особистості, яка має право на помилку, на питання і на радість від відкриття.
Він не ідеальний. Він чесний. І саме ця чесність притягує — і учнів, і батьків, і тих, хто давно втратив віру в школу. Руслан Ігорович показує, що вчитель у 2026 році — це не лише той, хто стоїть біля дошки. Це той, хто стоїть поруч — у житті, в мережі і в найскладніші моменти.
Його історія триває. Нові ролики, нові учні, нове батьківство і нові виклики. Але одне залишається незмінним: фізика в його виконанні — це не про числа. Це про те, як світ влаштований, і як ми в ньому можемо бути кращими.
