Сморигін Євген Михайлович — білорусько-український актор, телеведучий, сценарист, продюсер і співак, чий шлях від шкільної команди КВН у Мінську до головних ролей у найпопулярніших українських проєктах став прикладом того, як особисті виклики перетворюються на унікальну творчу силу. Народжений 28 січня 1979 року в звичайній мінській родині, він зумів поєднати білоруські корені з українською реальністю, ставши одним із найяскравіших облич сучасного гумору на ICTV. Його образи бабусі з характерним заїканням чи дотепного єврея не просто смішать — вони розкривають глибоке розуміння людської природи, роблячи сміх терапевтичним і близьким мільйонам глядачів.
Кар’єра Євгена Михайловича охоплює понад два десятиліття: від третього місця у Вищій лізі КВН 2005 року з командою «ЧП» до ведення «Україна має талант» на СТБ, створення скетчів у «Дизель Шоу» та головної ролі у серіалі «Папаньки». У 2015 році він не лише зіграв головну роль, а й став співавтором сценарію фільму «Пристойні люди», демонструючи багатогранність таланту. Його освіта — актор оперети в Білоруській державній академії мистецтв та психологія в педагогічному університеті — дала інструменти для роботи з аудиторією, імпровізації та розуміння емоцій, які лежать за кожним жартом.
У 2026 році Сморигін офіційно отримав громадянство України, склавши іспит з мови, історії та Конституції на 97 балів зі 100. Цей крок став логічним продовженням життя під Києвом з 2006 року, де він знайшов дружину Лідію з Полтави та виховує трьох дітей. Гумор для нього — не просто робота, а спосіб дарувати позитив у складні часи, а особисті захоплення — вишивка, в’язання та створення музичних аранжувань власним голосом — підкреслюють його людяність і багатогранність.
Ранні роки та коріння таланту
Мінськ кінця 1970-х зустрів маленького Євгена снігопадом 28 січня 1979 року. Батько Михайло Михайлович водив вантажівки дорогами Радянського Союзу, а мати Людмила Георгіївна піклувалася про малюків у дитячому садку. У цій скромній, але теплій родині хлопчик рано виявив потяг до музики та сцени. Перші дев’ять класів він провів у Республіканському ліцеї при Білоруській державній консерваторії за класом хорового диригування, співаючи в хорі хлопчиків. Цей досвід заклав фундамент для майбутньої роботи з голосом — вміння чути гармонію, відчувати ритм і працювати в ансамблі.
Потім шлях продовжився у звичайній школі № 130. Саме там у 1994 році разом з однокласниками Євген створив команду КВН «ЧП» — «Чрезвычайное происшествие». Назва відображала бунтарський дух підлітків, які не боялися сміятися над радянськими реаліями та власними недоліками. Заїкання, що з’явилося у Євгена з трьох років, спочатку здавалося перешкодою. Але саме воно згодом стало його візитною карткою: нерівний ритм мови додавав образам автентичності та несподіваної теплоти.
Освіта: від оперети до психології
У 1996 році Сморигін вступив до Мінського театрально-художнього інституту на спеціальність «актор оперети». Театральна освіта навчила його працювати з тілом, голосом і сценічною присутністю. Проте в 1998 році його відрахували — життєві обставини та пошук себе привели до іншого шляху. Євген вступив до Білоруського державного педагогічного університету на факультет психологи.
Психологічна освіта стала не менш важливою, ніж акторська. Вона допомогла зрозуміти механізми сміху, страхи аудиторії та те, як через гумор знімати напругу. Пізніше це вміння проявилося в імпровізаційних шоу та ролях, де потрібно було миттєво реагувати на партнера й зал. Білоруська державна академія мистецтв залишилася його альма-матер — саме там він остаточно сформував себе як професіонал сцени.
КВН як школа життя: команда «ЧП» та шлях до вершин
Команда «ЧП» швидко вийшла за межі шкільних вечорів. У 1997 році відбувся перший серйозний виступ на іграх Білоруської ліги КВН. Євген став візитною карткою колективу — його харизма, вміння тримати паузу та перетворювати заїкання на комедійний прийом привертали увагу. Три сезони у Вищій лізі — 2001, 2003 та 2005 роки — стали справжнім випробуванням. Фінал 2005-го приніс третє місце, а команда набула статусу однієї з найяскравіших у білоруському КВН.
КВН дав Сморигіну не одну, а одразу три професії: актора, сценариста та ведучого. Саме там він навчився писати тексти під себе, відчувати ритм виступу та працювати в команді. У 2005 році, коли команда припинила участь у КВН, Євген не зупинився. Досвід імпровізації та сценарної роботи став квитком до професійного телебачення.
Переїзд до Києва та становлення в українському телебаченні
Близько 2005–2006 років Сморигін переїхав до Києва. Спочатку працював над сценаріями для фестивалю «Нова хвиля» в Юрмалі. Місто на Дніпрі швидко стало домом. Тут він познайомився з Лідією — українкою з Полтави, яка стала його дружиною та матір’ю трьох дітей. З 2006 року родина живе під Києвом, а Євген працює в столиці.
Проривом став 2009 рік. Разом з Дмитром Танковичем Євген вів «Україна має талант» на СТБ, а також працював креативним продюсером проєкту. Його вміння швидко знаходити спільну мову з учасниками та залом зробило шоу одним із найуспішніших того періоду. Паралельно з’являлися інші проєкти: ведення програм на ОНТ у Білорусі, участь у російських шоу. Але саме Україна ставала головною сценою.
«Дизель Шоу» — нова ера популярності
З 2015 року Сморигін — ключовий актор «Дизель Студіо». Концертна програма «Дизель Шоу», скетчком «На трьох» та серіал «Папаньки» (він же «Татусі») зробили його впізнаваним по всій Україні. У «Папаньках» він грає головну роль Жені у всіх чотирьох сезонах — від 2018 до 2022 року. Це не просто комедія про батьківство, а глибокий погляд на чоловічі переживання, дружбу та сімейні цінності.
Найяскравіші образи — бабуся з м’яким заїканням та колоритний єврей. Заїкання, яке колись здавалося недоліком, стало фішкою: воно надає персонажам теплоти, правдивості та несподіваної людяності. Глядачі регочуть не лише з жарту, а й тому, що впізнають у цих образах своїх бабусь, сусідів, самих себе. Гумор Сморигіна не агресивний — він об’єднує, знімає напругу і нагадує, що навіть у складні часи можна сміятися.
Кінематографічні ролі та продюсерські амбіції
Кіно та серіали стали ще однією гранню таланту. У 2009 році Євген зіграв головну роль Колі Синуса у фільмі «Теоретики». У 2015-му виконав головну роль учителя у стрічці «Пристойні люди», ставши водночас співавтором сценарію та креативним продюсером. Це був важливий крок — не просто акторська робота, а повноцінна участь у створенні історії.
Серед інших робіт — роль у документальному серіалі Оксани Марченко «Паломниця» (2021), епізод у «Готелі Елеон», участь у шоу «Маска» в образі Жаби. Кожна роль — це новий шар особистості, який Сморигін розкриває з психологічною точністю та гумором.
Особисте життя: сім’я як головна опора
Понад 15 років Євген Михайлович щасливий у шлюбі з Лідією. Діти — Олексій, Єлизавета та Олександр — народилися в Україні і стали справжнім джерелом натхнення. Родина живе у затишному місці під Києвом, де можна відпочити від знімальних майданчиків.
У вільний час Сморигін вишиває хрестиком, в’яже та з легкістю накриває святковий стіл. Ці домашні навички роблять його не просто зіркою екрану, а звичайною людиною, яка цінує прості радості. Дружина та діти — якір, який тримає в бурхливому світі шоу-бізнесу.
Вибір України: громадянство як акт солідарності
У 2022 році, коли з території Білорусі почали летіти ракети на українські міста, Євген подав документи на українське громадянство. Він міг оформити його через шлюб, але вирішив пройти шлях самостійно. Іспит з української мови, історії та Конституції склав на 97 балів зі 100.
У 2026 році він офіційно став громадянином України. В інтерв’ю актор зізнавався, що не відчуває себе виключно білорусом чи українцем — скоріше громадянином світу. Проте вибір на користь України став принциповим: країна, де він живе понад 15 років, де народилися діти і де його творчість знайшла справжнє визнання, стала домом. Цей крок — не про папери, а про цінності та солідарність у найскладніший для України час.
Музична душа та творчі грані
За лаштунками гумору ховається глибока музична натура. Ще з ліцею Євген полюбив спів. Сьогодні це не просто хобі — він створює унікальні аранжування, накладаючи голоси один на одного, імітуючи музичні інструменти. Серед його робіт — мелодії «Купалінка», «Журавлі», «Туман яром», «Скажіть, дівчата, подрузі вашій».
Голос Сморигіна — це ще один інструмент, яким він володіє так само майстерно, як і сценічним словом. Музика дає можливість виражати емоції, які не завжди передає гумор, і стає особистим простором для експериментів.
Цікаві факти про Сморигіна Євгена Михайловича
- Заїкання, яке з’явилося у три роки, стало головною фішкою найулюбленіших образів — бабусі та єврея. Саме нерівний ритм мови надає персонажам особливої теплоти та правдивості, роблячи їх незабутніми.
- Команда КВН «ЧП» тричі грала у Вищій лізі та посіла третє місце у фіналі 2005 року — це стало справжнім тріумфом для мінських школярів, які починали з простих вечорів.
- На іспиті для отримання українського громадянства Євген набрав 97 балів зі 100, хоча міг оформити документи через шлюб — принциповий вибір самостійного шляху.
- У вільний час актор вишиває хрестиком, в’яже та з легкістю готує святкові страви — домашні навички, які контрастують з яскравим сценічним образом.
- Сморигін створює музичні аранжування, накладаючи власний голос у кілька шарів і імітуючи інструменти — хоровий досвід ліцею знайшов нове життя в сольних експериментах.
- У фільмі «Пристойні люди» (2015) він не лише зіграв головну роль, а й став співавтором сценарію та креативним продюсером — повноцінна участь у створенні історії.
- Володар головного призу шоу імпровізації «Слава Богу, ти прийшов!» (2007) та премії «Телевершина» в номінації «Кращий ведучий музично-розважальної програми».
Сморигін Євген Михайлович продовжує творити, даруючи сміх і надію. Його історія — це нагадування, що справжній талант не має кордонів, а вибір дому в складні часи робить людину сильнішою. Гумор, який він несе на екран, залишається містком між культурами та поколіннями, а особиста чесність — прикладом для тих, хто шукає свій шлях.
