Гліб Оверчук, народжений 18 червня 1999 року в Києві, давно перестав бути лише «сином знаменитої співачки». Сьогодні це самостійний музикант, барабанщик і співзасновник іспанського екстремального метал-гурту Emissary, чия дебютна платівка Eldritch побачила світ у березні 2025 року. Він живе в Барселоні, грає на вулицях і сценах Каталонії, бере участь у проукраїнських мітингах та регулярно підтримує Збройні Сили України донатами. Його шлях — це історія про те, як людина вибудовує власну ідентичність, коли навколо постійно лунає ім’я матері-легенди.
У 26 років Гліб зберігає приватність: його Instagram закритий, а публічні появки рідкісні й завжди наповнені змістом — чи то пост з мітингу в Барселоні, чи то кадри з репетицій. Він обрав не естрадний глянець, а важку, атмосферну музику, де ударні стають інструментом для розмови про хаос, страх і внутрішню силу. При цьому він не пориває зв’язків із родиною: підтримує теплі стосунки з матір’ю Іриною Білик, батьком-моделлю Андрієм Оверчуком та молодшим братом Табрізом.
Його історія приваблює тих, хто цікавиться не лише плітками про зірок, а й реальними історіями про самовизначення, еміграцію під час війни та мистецтво як спосіб залишатися собою.
Дитинство в ореолі слави та пошук власного місця
Гліб з’явився на світ, коли Ірина Білик перебувала у стосунках із манекенником Андрієм Оверчуком. Роман тривав близько чотирьох років, і пара розійшлася, коли хлопчику було приблизно три роки. Мати не поспішала з офіційним шлюбом — на той момент вона вже мала певні статки й хотіла зберегти незалежність. Батько залишився в житті сина: Гліб підтримує з ним стосунки, а пізніше навіть відзначав ювілеї разом за кордоном.
Дитинство проходило під прицілом камер і постійної уваги до матері. Ірина Білик — одна з найяскравіших зірок української естради 90-х і 2000-х, з легендарними хітами, які й досі збирають стадіони. Для маленького Гліба це означало і привілеї, і тиск: бути «сином Білик» автоматично ставило ярлик. Уже в юності він чітко сформулював бажання: щоб його знали як Гліба Оверчука, а не просто сина знаменитості.
Молодший брат Табріз народився пізніше, від інших стосунків матері (з фотографом Асланом Ахмадовим, через сурогатне материнство). Гліб завжди опікувався братом — показував мультфільми, розповідав історії, намагався захистити від надмірної уваги шоу-бізнесу. Сім’я, попри розлучення батьків, зберегла теплі зв’язки.
Музика як вихід: від гаражів до власного звучання
Музика завжди була поруч — у домі звучали записи матері, але Гліб обрав зовсім інший шлях. Спочатку взяв у руки гітару, а потім відкрив для себе ударні. Барабани стали тим інструментом, через який можна було виплеснути енергію, що не вкладалася в естрадні рамки. Він самостійно збирав кошти на обладнання, репетирував у гаражах Києва, грав у невеликих колективах.
Одним із ранніх проєктів став Verna Hikers — саме тут Гліб почав серйозно відточувати техніку на ударних. Він не шукав легких шляхів і не користувався материнськими зв’язками. Навпаки — підкреслював, що його кар’єра не матиме фінансової підтримки від родини. Паралельно цікавився малюванням, фрілансом, вивчав IT та звукорежисуру. Це була людина, яка хотіла опанувати якомога більше навичок, щоб бути незалежною.
Стиль, який він формував, теж відрізнявся від звичного пострадянського уявлення про «сина зірки». Довге волосся, яскраві образи, натхненні 70-ми та 80-ми роками, коли навіть прості люди виглядали стильно й харизматично. Багато в чому цьому сприяла колишня наречена Аліса — шкільна подруга, з якою вони починали як друзі. Перший поцілунок стався на концерті Валентина Стрикала під пісню «Все решено, мама, я гей». Пропозицію руки та серця Гліб зробив оригінально — зламаним «горлечком» від пляшки з-під пива, а вона відповіла відкривачкою. Планували весілля в Криму, але окупація перетворила мрію на спогад. Згодом з’явилися фото з іншою дівчиною — Карлою, однак сьогодні особисте життя Гліба максимально закрите.
Барселона, Emissary та народження нового звучання
У жовтні 2023 року Гліб переїхав до Іспанії. Барселона стала не просто новим містом, а місцем, де він знайшов живу метал-сцену з глибокими традиціями треш- та дез-металу. Тут ритм великого міста, середземноморська енергія та можливість залишитися анонімним на перших порах допомогли зосередитися на творчості.
Саме в Барселоні народився гурт Emissary — екстремальний метал-проєкт, де Гліб став співзасновником і барабанщиком. Разом із гітаристом і вокалістом Мішелем Регейро (досвід у The Evil Dead та Wicked Leather) вони створили колектив, до якого швидко приєдналися гітарист Філіп Грейвс і басист Косміл Мартін. Концепція — old-school треш/дез-метал із темами космічного жаху, натхненними Говардом Філліпсом Лавкрафтом. Межі реальності розмиваються, з’являються Ктулху, Каркоза, страх перед безоднею.
Дебютний альбом Eldritch вийшов 1 березня 2025 року на лейблі Fetzner Death Records. Вісім треків, понад тридцять хвилин щільної, атмосферної агресії. Записували живо в студії Capricorn Studios. Серед композицій — «At the Throne of Chaos» (натхненна «Снами в домі відьми» Лавкрафта), «The Shadows Lengthen in Carcosa», «Ravening for Delight» — справжня ода Ктулху. Гліб не лише грає на ударних (жорстко, точно, з відчуттям простору й напруги), а й бере участь у написанні важких рифів та текстів. Кліп на «At the Throne of Chaos» потрапив у поле зору Decibel Magazine. На 2026 рік планувався європейський тур і новий, ще агресивніший матеріал.
Паралельно Гліб підробляє вуличним барабанщиком — це дає додатковий дохід і можливість грати для випадкових перехожих, не чекаючи сценічних умов. Музика для нього — не про славу, а про мову, яка дозволяє говорити без слів про те, що болить і що надихає.
Підтримка України за тисячі кілометрів
Життя за кордоном не зробило Гліба байдужим до того, що відбувається вдома. Навпаки — відстань, здається, лише посилила зв’язок. У листопаді 2024 року, коли війна тривала вже понад тисячу днів, він вийшов на мітинг української діаспори в Барселоні, організований Асоціацією дружби України та Каталонії. Разом із друзями він тримав плакати із закликами звільнити українських захисників із російського полону, припинити геноцид і надати більше допомоги Україні. Марш пройшов центральними вулицями під український гімн.
Гліб регулярно ділиться посиланнями на збори для ЗСУ у своїх сторіс. У публічних дописах він прямо називає росіян «помилкою планети» і не соромиться говорити про реальність «м’ясорубки» на фронті. Для людини, яка виросла в Україні й зараз живе в Іспанії, така позиція — не просто жест, а спосіб залишатися частиною спільноти, навіть коли фізично ти далеко.
Стиль, приватність та виклики незалежності
Гліб ніколи не прагнув бути копією матері. Його образ — це суміш ретро-естетики 70-80-х, сучасного метал-вайбу та особистої свободи. Довге волосся, татуювання, яскраві кольори в одязі — усе це часто викликає подив у пострадянському просторі, де такі експерименти досі сприймаються як виклик. Мати іноді іронічно порівнювала стиль сина з «хіпі з 60-х», але з часом, схоже, прийняла його вибір.
Виклик «не стати сином Ірини Білик» Гліб вирішує щодня. Він не дає інтерв’ю на замовлення глянцю, не експлуатує материнське ім’я для швидкої слави, не просить протекції. Натомість будує кар’єру в нішевому, але дуже вимогливому жанрі, переїжджає в іншу країну, вчить нову мову сцени й аудиторії. Це вимагає характеру, дисципліни та внутрішньої опори.
За моїм досвідом спостереження за подібними історіями, саме такі кроки — відмова від ярликів, самостійне фінансування перших проєктів, вибір складного жанру — і формують справжню особистість, а не просто «нащадка зірки».
Цікаві факти про Гліба Оверчука
- Народження рівно за рік до нового тисячоліття — 18 червня 1999 року стало символічним стартом для людини, яка згодом сама створюватиме нові «світи» в музиці.
- Самостійне фінансування першого гурту — Гліб збирав гроші на інструменти та репетиції сам, відмовляючись від будь-якої матеріальної допомоги з боку матері чи батька.
- Романтична історія з Алісою — шкільна подруга, перший поцілунок на концерті Валентина Стрикала, пропозиція руки та серця «перснем» із пляшки пива та мрія про весілля в Криму, яка так і не збулася через окупацію.
- Переїзд до Барселони у жовтні 2023 року — саме тоді почалася нова глава: знайомство з живою метал-сценою Каталонії та створення Emissary.
- Дебютний альбом Eldritch — вийшов 1 березня 2025 року, містить вісім треків із космічними жахами Лавкрафта, а кліп на головний сингл потрапив у Decibel Magazine.
- Участь у мітингу через 1000 днів війни — у листопаді 2024 року в Барселоні Гліб разом із діаспорою вийшов на вулиці з плакатами на підтримку полонених та проти російської агресії.
- Вуличний барабанщик у вільний час — окрім сценічних виступів, Гліб підробляє грою на вулицях Іспанії, перетворюючи випадкові зустрічі з перехожими на імпровізовані концерти.
Гліб Оверчук продовжує грати, писати нову музику, підтримувати Україну та жити за власними правилами. Його історія ще далека від фіналу — попереду європейські тури, нові альбоми та, можливо, нові несподівані повороти. Але вже зараз зрозуміло одне: цей молодий музикант із довгим волоссям і жорсткими ударними не просто «син Білик». Він — повноцінний автор власної історії, яка звучить голосно, чесно й дуже по-своєму.
